У березні 2018 року відбулася міжнародна конференція інтегративної психотерапії. На завершення конференції засновник методу Річард Ерскін виступив із промовою, що глибоко торкнулася кожного учасника. Ми вирішили перекласти її для Вас, подарувати Вам шматочок конференції.
«Є когнітивна психотерапія
Є афективна психотерапія
Є поведінкова психотерапія
І фізіологічна психотерапія»
(Прим. редактора – для створення способу інтегративної психотерапії)
Це було сміливо, т.к. поведінкову психотерапію викладали найкращі професори і про неї писали найкращі статті. І фактор, який це все поєднував – це був стосунковий фактор, що поєднує всю діаграму (когнітивний, афективний, поведінковий та тілесний компонент) в єдине ціле. Це стосується інтеграції всіх різних теорій. Коли ми поєднуємо все разом: афективне, когнітивне, поведінкове, фізіологічне та стосункові підходи до психотерапії.
До сьогодні це залишається найпоширенішим визначенням того, що є інтегративна психотерапія. Можна поїхати в різні країни і почути, що там практикують інтегративну психотерапію, і часто з цього розуміється швидше за еклектику різних напрямів психотерапії. Але щоб цей набір мав у собі ланку, що об’єднує, в ньому має бути ядро. І для нас ядром є Фокус На Стосунки.Це головна точка дотику, навколо якої ми інтегруємо всі інші підходи.
Крім інтеграції різних підходів є початкове значення інтегративної психотерапії. Воно полягає в тому, що ми маємо інтегрувати особистість, це внутрішня інтеграція. Інтеграція всередині особистості – це процес, коли ми як терапевти, залучаємося до процесу клієнта і ми гармонізуємо зміст його его-станів (термін транзакційного аналізу, три частини особистості). Ми дозволяємо клієнту розслабитись таким чином, щоб він відпустив механізми захисту. Щоб він міг відмовитися від старих сценарних переконань і знову знайти взаємозв’язок зі світом, щоб це був повноцінний контакт. Це такий процес, коли ми повертаємо цілісність. Коли ми беремо розрізнені аспекти Его і робимо їх частинами єдиного цілого. Завдяки інтеграції, для людей стає можливим мати мужність, стикатися з кожним моментом життя відкрито і зі свіжим поглядом, без захистів, які були сформовані в минулому, без старої позиції, старого підходу та очікувань.
Процес визначення цієї філософії, різних теорій та методів, заснований на розвитку раляційно-сфокусованої інтегративної психотерапії – це моє (Річарда) Подорож довжиною в життя.
Є надія, що в процесі терапії буде присутня постійна відданість терапевтичному інтегруванню. Я досі вчуся, читаю, перечитую та асимілюю різні концепції психотерапії. Раніше, коли я був молодим, я імітував ідеї інших. А потім через якийсь час я почав змінювати ці концепції так, щоб вони підходили особисто людині, з якою я працюю, або ситуації. Потім я переоцінював концепцію та методи; і, зрештою, я робив цей метод своїм власним, але вже зі змінами, привносячи зміни до методу в процесі роботи.
Можливо, спочатку ви теж імітуватимете, потім експериментуватимете і змінюватимете; і тоді можливо, перетворите цю ідею, яка нас простимулювала на свою власну.
Є кілька пунктів, які відображають, як я практикую. А також загальне ставлення та стиль практики у всій асоціації.
Ось ці 12 важливих пунктів, які визначають, що таке Інтегративна психотерапія, що базуються на віковому розвитку та на реляційному фокусі на взаємини:
1. Віковий розвиток
Інтеграційна Психотерапія, що базується на стосунках дуже чітко базується на вікових стадіях розвитку. Дослідження, книги зі спостереженню за дітьми дають нам різні способи розуміння того, як діти ростуть і розвиваються. Ці спостереження та теорії описують як діти в кожному віці, на кожному етапі, у кожному віковому періоді компенсують переривання у стосунках і той стрес, який виникає внаслідок розриву контакту. Якщо нам треба робити глибинну інтегративну терапію, то дуже важливо, щоб ми працювали з перспективи стадій розвитку.
Це завжди цікаво, яка дитяча історія неусвідомлено розкривається через позу, становище тіла клієнта, через їх рухи, через їх вираження емоцій і через поведінку, що повторюється. У нас є чудові інструменти в ІП, які називаються образ вікового розвитку. Це дає нам можливість зібрати деталі, актуальну інформацію про клієнта та використовувати нашу інтуїцію, щоб представити:
це дитина, яку недостатньо наглядали;
або це дитина перед школою, яку контролюють і критикують,
або це дитина у шкільному періоді, коли вона перебуває під великим стресом, і їй треба мати можливість навчатися під таким тиском;
або це тінейджер, якому не вистачає підтримки та піклування сім’ї.
Є багато різних дитячих его-станів — і тінейджер, і шкільний вік і дошкільний вік. І велике значення для нас, як терапевтів має, чи можемо ми себе ввести у досвід переживання нашого клієнта? Щоб у нас міг статися терапевтичний контр-перенос і ми могли б визначити, який рівень розвитку дитини і що їй потрібно, які потреби звичайні для цього вікового періоду розвитку?
Тому що кожен із цих образів вікового розвитку вимагає того, щоб ми проводили дослідження і це надаватиме певну форму нашої залученості до процесу клієнта (метод інтегративної психотерапії).
Іноді я дивуюся: який у мене словниковий запас, який у мене тон голосу — як моя психіка підлаштовується до того вікового образу, що виник у мене. Навіть якщо клієнт каже про його боса зараз, я досі фокусуюсь на тій маленькій дитині. Так, звичайно, нам ще багато треба дізнатися про те, як використовувати ці образи вікового розвитку. Ці образи – основа розвитку – це дуже важливі міжособистісні інструменти відновлення зв’язку із досвідом клієнта. Досвід, що наші клієнти не можуть висловити в словах. У них немає такого досвіду, тому вони можуть висловити свій досвід вербально. І все ж у них у будь-якому випадку існує потенціал.
Також важливо, щоб ми не допускали формування зі свого боку нетерапевтичного переносу. Для цього потрібна своя власна глибинна психотерапія. Щоб ми могли вчасно визначати власний історичний досвід і розуміти, наскільки наш досвід збігається з досвідом клієнта. А також, наскільки вона відрізняється від досвіду клієнта.
2. Діалог з Внутрішньою Дитиною клієнта
Як інтегративні психотерапевти, у нас є прекрасний горизонт, прекрасне майбутнє і я хочу надихнути вас навчатися методам терапії, що базуються на грі з дітьми. Це стало найголовнішою основою для нього, коли він був дитячим терапевтом. Тому що у кожного з наших клієнтів є Дитина.
І коли ми приймаємо до нашої методики методи дитячої терапії, тоді ми можемо створити терапію, яка виходить за межі просто вербального діалогу. Це терапія, яка застосовує уявне відігравання, малюнки, мистецтво, музику, рухи, танець, гру – те, як ми можемо разом подуріти. Багатьох цих речей не вистачало нашим клієнтам у їхньому дитинстві. Ми можемо створити терапію, яка сенситивна до потреб дитини. І також вона налаштована на фізіологічну, афективну, когнітивну, уявну та вербальну комунікацію. Комунікацію із Внутрішньою Дитиною нашого клієнта.
3. Безумовна повага до клієнта
Як інтегративним психотерапевтам, нам потрібно підтримувати, покращувати, відточувати особистісно-орієнтовану перспективу, щоб встановлювати безумовну, позитивну повагу до клієнта. І тут я хочу згадати свою освіту в Особистісно-орієнтованому підході. Це дуже важлива частина інтегративного підходу, яка передбачає повагу до початкової цінності кожного людини.
Це такий підхід, де немає патологій. Замість того щоб сприймати щось як патологію – ми це нормовані та дійсні. І в той же час частиною клієнт-орієнтованої терапії є те, що ми повинні постійно займатися моніторингом себе, задаючи собі питання До якого результату моя поведінка і мій афект призводить для мого клієнта?» . Це тому що психотерапія – це інтерсуб’єктивний процес. Ми впливаємо один на одного кожним рухом, емоцією, думкою чи поведінкою.
Міжособистісна взаємодія є настільки важливою тому, що психологічне зростання відбувається завдяки злиттю несхожих феноменологічних перспектив, різних особистісних досвідів та переживань. Ми не так активно ростемо, коли перебуваємо в контакті з кимось, хто з нами постійно і у всьому погоджується. Більше потенціалу зростання розкривається, коли ми зустрічаємо когось, хто дивиться світ з іншої перспективи. І тоді разом ми досліджуватимемо цю різницю у поглядах. І я сподіваюся, що ми, як терапевти, дозволяємо собі піддатися впливу унікальності нашого клієнта. Ми дозволяємо нашим клієнтам впливати на нас, на нашу афективну сферу.
Частина цієї інтерсуб’єктивної роботи полягає в тому, що ми підлаштовуємося під клієнта так само, як клієнти підлаштовуються під нас.
4. Аналіз поведінкових патернів
Як інтегративні психотерапевти, ми усвідомлюємо, що наше сьогодення є своєрідним вікном у наше минуле. Це, звичайно, не революційна заява, я говорив про це ще в 90-му році. Отже, сьогодення – це вікно у минуле. Проте, коли я їжджу на багато конференцій і слухаю багатьох терапевтів, вони часто забувають про минуле. І вони завжди говорять лише про сьогодення. Як би спираючись на уявлення клієнтів про сьогодення, як вони бояться покарання чи чекають на нагороди.
Проте саме наше минуле сформувало нас. І отже наше минуле завжди знаходить вираз у теперішньому. Тому що невирішені конфлікти з минулого, невирішені втрати постійно переживаються в теперішньому. Тому нам треба спостерігати за поведінкою клієнтів, щоб розкодувати, які драми в дитинстві відіграються сьогодні. У транзакціях між клієнтом та терапевтом та з іншими людьми.
Їх поведінка часто розкриває історію емоційної покинутості: те, що їх кидали, те що їх не доглядали, їх висміювали і чинили стосовно них насильство. Тому нам треба приділяти час, щоб дослідити, якою є функція цієї поведінки, яку проявляє людина сьогодні.
Якщо в ранньому дитинстві була відсутня співналаштованість батьків і дитини, то це проявляється через вираження страху, гніву та емоційного безпочуття або розпачу. Коли клієнт ескалює почуття чи навпаки, применшує чутливість та емоції — це дуже часто відображає вік, у якому відбулася травма, і наше минуле переживається у «тут і зараз».
5. Значимість тілесних процесів
Як інтегративні психотерапевти ми маємо підтримувати наш терапевтичний фокус на тілі клієнта. Минуле завжди присутнє у наших тілесних реакціях. Воно присутнє у тканинах тіла, у нервах. Особливо в блукаючому нерві, у головному мозку, там зберігаються всі наші спогади. Наші Клієнти кажуть, що не пам’ятають себе до 10 років. Вони сидять у нашому кабінеті, тривожні чи в депресії, у них починається почастішання серцебиття. Загалом кажучи, найчастіше –це і є ті спогади, які вони зараз переживають через фізіологію.
6. Когнітивна налаштованість
Як інтегративні психотерапевти, ми повинні бути чутливі до неусвідомлюваних стосункових патернів наших клієнтів. Динаміка формування стилів прихильності часто виявляється у емоційних відгуках. Це помітно в тому, як вони висловлюють процес формування думок. Те, який стиль прийняття рішень демонструють клієнти, як у часі виражається ними прийняття рішень. У стилях міжособистісного спілкування. І звичайно, це все розкривається через їх сценарні переконання.
Важливо все. Як вони починають розвивати тему, які є фрази, що виражають тему. Фрази на кшталт: «Ви це не повірите!», наприклад. Як вони починають фразу, як вони її закінчують, які бувають вставки. Це все висловлює їхні сценарні переконання.
Як ми розуміємо це через когнітивну соналаштованість. Тому що їхні сценарні переконання саме відображають ранні стосункові патерни. Це ті патерни, які відображені в тілі, у фізіології, але вони також відіграються у їхній поведінці. Як вони розуміють життя. Сценарні переконання заховані у клієнтських історіях та метафорах. І вони проявляються через клієнтські фантазії, сни, надії. Ми повинні підтримувати повагу та високу оцінку того, як сценарні переконання формують думки, фантазії, поведінку. І як наша поведінка та фантазії можуть посилювати сценарні переконання.
7. Его-стани
Як інтегративні психотерапевти ми застосовуємо концепцію его станів. Тому що вона дає нам і клієнтам теоретичне розуміння як самосприйняття може бути поділеною на фрагменти на зовсім різні особистості. Кожна фрагментація є спробою самостабілізації та саморегуляції для того, щоб справлятися або компенсувати попередні провали у важливих взаєминах.
Ерік Берн: оригінальна модель Его-станів дає нам одночасно розуміння клієнтського внутрішньопсихічного процесу і природу їх транзакцій один з одним.
Джон Воткінс: модель его-станів допомагає нам зрозуміти, як кожен его-стан епітамізує кумулятивну травму або зневагу.
У мене теж є моя власна модель его-станів. Модель, що визначає життєве самосприйняття і те, як стрес у дитячому віці впливає формування нашої соціальної особистості. Наше вразливе живе Я і є наше соціальне Я. Щоб уникнути конфлікту в сім’ї, діти «формують» інтроєкт когось іншого (значущого іншого). Вони втрачають себе в цьому процесі, і вся ця динаміка підтримується роками протягом усього життя. Завдяки внутрішньому Критику (ще одне внутрішнє розщеплення, захисний механізм) ми залишаємося лояльними до сімейних переконань та членів сім’ї. Будь-яка з цих моделей его станів дає нам інформацію про внутрішньопсихічну динаміку нашого клієнта і дозволяє нам сформувати наше терапевтичні інтервенції.
8. Парадоксальна теорія змін
Як інтегративні психотерапевти ми застосовуємо парадоксальну теорію змін. Вона наголошує на важливості того, щоб ми були з людиною! Чим більше змін у клієнті є фокусом нашої терапії, тим більше наших клієнтів неусвідомлено підтримуватиме раніше сформований гомеостаз. Якщо ми надихатимемо їх на зміни або вони самі про них проситимуть, чим більше ми чинимо тиск, тим більше психіка прагнутиме залишитися в попередньому стані.
Що з цим робити?
Замість того, щоб фокусуватися на поведінкових змінах, ми допомагаємо клієнтам сформувати розуміння психологічних функцій їхньої поведінки: функцію їх почуттів, що повторюються, функцію їх обсесій. Перед тим, як ми навіть спробуємо торкнутися поведінкових змін, необхідно дати людині зрозуміти зміст її «дивної» поведінки.
9. Контакт у відносинах
Як ІП-психотерапевти ми розуміємо, що лікування психологічних травм і досвіду зневаги відбувається через регулярний терапевтичний контакт. Такий терапевтичний контакт створений залученням терапевта, співналаштованістю з клієнтським ритмом, афектом, когнітивними функціями та різними рівнями вікового розвитку.
10. Дослідження
Ми розуміємо терапевтичну ефективність постійного феноменологічного дослідження. І також, ефективність інтерсуб’єктивного особистісного чесного обміну досвідом із клієнтом. Обміном, який передбачає повагу, вибір, і відчуття власної інтегративності. Постійне феноменологічне дослідження відкриває можливості для наших клієнтів виявити неусвідомлені сприйняття та спогади. І це створює для наших клієнтів можливість самовизначатися. Щоб висловити, хто вони є у відносинах. Вони висловлюють це у відносинах зацікавленістю іншою людиною.
11. Потреби у відносинах
Як інтегративні психотерапевти, ми підтримуємо чутливість до взаємин та потреб наших клієнтів. І тому, як ці потреби унікально виражаються на кожному рівні вікового розвитку в житті нашого клієнта. Тобто ми повинні усвідомлювати весь обсяг їхніх потреб і розуміти, що їх існує набагато більше, ніж 8, про які я написав. Це була просто вісімка, яка виникла внаслідок нашого дослідження. Що є центральним у нашій роботі? Ми визнаємо важливість вибору нашого клієнта! Іноді – це вибір НЕ змінюватись. І тоді ми його шануємо! Тому що, можливо, це терапевтична річ, яку ми можемо зробити для нашого клієнта. Найтерапевтичне – це прийняти клієнта таким, яким він є!
12. Терапевтична присутність та залученість
Ми розуміємо цілющу силу терапевтичної присутності. Терапевтична присутність активує нашу етичну відданість кожному клієнту та внесок у його чи її благополуччя. Це активує у нас те, щоб ми відволіклися від турботи про себе, але використовували наш особистий досвід як терапевтичний ресурс для допомоги нашим клієнтам.
Це модель якогось майбутнього розвитку теорії та методів, що базуються на вікових рівнях розвитку та ґрунтуються на відносинах іп-психотерапії.