Кодекс визначає етичні та професійні стандарти діяльності членів ІТАіІП, терапевтів, консультантів, супервізорів, тренерів, викладачів, студентів навчальних програм, випускників та інших осіб, які діють від імені ІТАіІП або в межах його програм. Кодекс використовується як основа належної практики, професійної відповідальності, захисту прав клієнтів, студентів і фахівців, а також як орієнтир для розгляду етичних питань і скарг.

Кодекс слід читати разом із Процедурою розгляду скарг ІТАіІП, та іншими внутрішніми документами Інституту. За потреби Кодекс може співвідноситися з етичними стандартами професійних асоціацій, до яких належать члени ІТАіІП, а також із чинним законодавством України.

1. Юрисдикція та сфера застосування

1.1. Кодекс застосовується до всіх категорій членів ІТАіІП, включно зі стажерами, студентами навчальних програм, випускниками, викладачами курсів, тренерами, запрошеними тренерами, супервізорами, психотерапевтами, консультантами та іншими особами, які виконують професійні обов’язки перед клієнтами, студентами, колегами, Інститутом і професійною спільнотою.

1.2. Кодекс застосовується до очної, дистанційної, онлайн, групової, індивідуальної, навчальної, супервізійної, консультативної, психотерапевтичної, дослідницької та організаційної діяльності, якщо така діяльність пов’язана з ІТАіІП або здійснюється членом ІТАіІП у професійному статусі.

1.3. Члени ІТАіІП несуть персональну відповідальність за дотримання цього Кодексу, професійних стандартів, меж компетентності, вимог конфіденційності, правил безпеки, умов інформованої згоди,  положень Процедури розгляду скарг ІТАіІП та за свою професійну поведінку.

1.4. Порушення Кодексу може бути підставою для застосування Процедури розгляду скарг ІТАіІП, етичного розгляду, рекомендацій, попередження, обов’язкової супервізії, додаткового навчання, тимчасового призупинення членства, припинення членства або припинення співпраці з ІТАіІП.

2. Мета. Принципи.

2.1. Кодекс етики та професійної практики має на меті:

• захищати та інформувати клієнтів, студентів, широку громадськість і професійну спільноту, яка цікавиться, або отримує навчання чи клінічні послуги членів ІTAіІП;
• визначати чіткі стандарти професійної практики членів ІТАіІП;
• сприяти належній, безпечній, відповідальній і компетентній практиці;
• забезпечувати узгодженість етичного регулювання з Процедурою розгляду скарг ІТАіІП;
• створювати підґрунтя для прозорого реагування на етичні порушення, скарги, конфлікти інтересів і ризики для клієнтів;
• підтримувати якість психотерапевтичних, консультативних, супервізійних, навчальних і дослідницьких послуг;
• гарантувати захист прав людини та забезпечувати благополуччя людей, залучених у професійні взаємини.

2.2. Кодекс ґрунтується на принципах поваги до гідності людини, автономії клієнта, добровільності, інформованості, конфіденційності, професійної компетентності, безпеки, недискримінації, чесності, відповідальності, прозорості, справедливості та належного реагування на скарги.

2.3. ІТАіІП забезпечує доступність Кодексу для членів, студентів, клієнтів та інших зацікавлених осіб. На запит клієнта або студента терапевт, консультант, супервізор, викладач чи представник ІТАіІП повинен надати інформацію про Кодекс та Процедуру розгляду скарг ІТАіІП.

2.4. ІТАіІП може повідомляти відповідним органам або професійним установам про членів, членство яких було призупинено або припинено у зв’язку з підтвердженим порушенням етики, якщо це передбачено внутрішніми процедурами, професійними стандартами або законодавством.

2.5. Публікації та використання клінічних матеріалів

2.5.1. Психотерапевти зобов’язані захищати гідність, благополуччя, конфіденційність та анонімність клієнтів під час підготовки лекцій, публікацій, досліджень, презентацій, супервізійних або навчальних матеріалів.

2.5.2. Використання клінічного матеріалу допускається лише за умови належної деідентифікації клієнта та, за можливості, після отримання його поінформованої згоди.

2.5.3. Клієнт має право відкликати свою згоду на використання матеріалів у будь-який момент до публікації або публічного представлення матеріалу.

2.6. Етична поведінка, захист і професійна відповідальність

2.6.1. Члени ІТАіІП усвідомлюють, що професійна поведінка є етичною тоді, коли вона спрямована на благополуччя людини та інших осіб, залучених у професійні взаємини: клієнтів, колег, студентів, стажерів, супервізантів, тренерів, супервізорів та професійної спільноти.

2.6.2. Члени ІТАіІП прагнуть діяти так, щоб запобігати фізичній, психологічній, емоційній, професійній, репутаційній або іншій шкоді клієнтам, колегам, студентам, стажерам, супервізантам, професії та репутації ІТАіІП.

2.6.3. Члени ІТАіІП визнають, що принцип захисту передбачає турботу про фізичну і психологічну безпеку клієнта та інших осіб, залучених у професійні взаємини.

2.6.4. Члени ІТАіІП усвідомлюють наслідки власної професійної поведінки для клієнтів, студентів, супервізантів, колег, Інституту, професійної спільноти та суспільства.

2.6.5. Члени ІТАіІП прагнуть встановлювати довірчі професійні стосунки з тими, з ким вони працюють, і визнають свою професійну відповідальність перед суспільством та професійними спільнотами, у яких здійснюють діяльність.

2.6.6. Члени ІТАіІП прагнуть сприяти точності, чесності та правдивості у психотерапевтичній, консультативній, супервізійній, навчальній, науковій, дослідницькій і публічній діяльності.

2.6.7. Члени ІТАіІП визнають значення справедливості, недискримінації та рівної якості професійних процесів, процедур і послуг, що надаються в межах їхньої компетентності.

2.6.8. Члени ІТАіІП поважають гідність і цінність усіх людей, а також право клієнтів, студентів, супервізантів і колег на приватність, конфіденційність і самовизначення.

2.6.9. Якщо у члена ІТАіІП виникає обґрунтоване занепокоєння щодо поведінки колеги, яка може створювати ризик шкоди для клієнтів, студентів, стажерів, супервізантів, колег, професії або репутації ІТАіІП, він прагне діяти професійно, етично, пропорційно ситуації та з урахуванням принципів захисту, відповідальності, справедливості й поваги до гідності.

2.6.10. У такій ситуації сторони мають спочатку узгодити позицію між собою: прояснити занепокоєння, відокремити факти від інтерпретацій, оцінити можливі ризики, власну відповідальність, емоційні реакції та бажаний етичний спосіб реагування. Якщо ситуацію не вирішено або ймовірне спричинення шкоди триває, член ІТАіІП може звернутися до супервізії, етичного консультанта або іншої професійної підтримки, а за потреби ініціювати прямий діалог чи формальне звернення.

2.7. Професійні стосунки, межі компетентності та міжпрофесійна взаємодія

2.7.1. Члени ІТАіІП будують професійні стосунки таким чином, щоб підтримувати благополуччя, безпеку, гідність, автономію та права клієнта.

2.7.2. Члени ІТАіІП усвідомлюють межі власної компетентності, професійної ролі, підготовки та досвіду і прагнуть працювати в межах тих знань, навичок і супервізійної підтримки, які відповідають потребам клієнта.

2.7.3. У випадках, коли потреби клієнта виходять за межі компетентності фахівця, член ІТАіІП прагне своєчасно звертатися за супервізією, професійною або юридичною консультацією та, за потреби, рекомендувати клієнту звернення до іншого відповідного фахівця.

2.7.4. Члени ІТАіІП визнають, що турбота про благополуччя клієнта може включати етичну міжпрофесійну взаємодію з сімейним лікарем, психіатром, психологом, соціальним працівником, кризовою службою або іншим фахівцем, залученим до допомоги клієнту.

2.7.5. Така міжпрофесійна взаємодія здійснюється за попередньою інформованою згодою клієнта, крім випадків, передбачених законодавством, професійними стандартами або ситуаціями, пов’язаними з безпекою, життям чи здоров’ям клієнта або інших осіб.

2.7.6. Члени ІТАіІП прагнуть підтримувати професійні межі, уникати конфлікту інтересів, розпізнавати ризики подвійних або множинних стосунків і звертатися за супервізією у випадках, коли межі професійної ролі можуть бути ускладнені.

3. Етичні обов’язки члена ІТАіІП у роботі з клієнтом

3.1. Члени ІТАіІП поважають гідність, цінність, автономію, особисту історію, культурний, соціальний, віковий, гендерний, релігійний, етнічний та інший значущий контекст життя клієнта.

3.2. Члени ІТАіІП прагнуть надавати своєчасні, відповідні та якісні послуги у сфері психічного здоров’я в межах своєї компетентності, професійної ролі, підготовки, досвіду та супервізійної підтримки.

3.3. Члени ІТАіІП поважають вибір клієнта щодо фахівця, методу роботи, формату допомоги та можливості звернення до іншого спеціаліста.

3.4. Члени ІТАіІП надають клієнту достовірну, повну та зрозумілу інформацію про цілі, методи, форми, умови, можливі обмеження, ризики, межі конфіденційності, очікувані результати, альтернативи, вартість, тривалість і порядок припинення терапії або консультування.

3.5. Члени ІТАіІП працюють на підставі добровільної інформованої згоди клієнта та поважають можливість клієнта відмовитися від послуг або відкликати згоду з урахуванням узгоджених умов завершення.

3.6. Члени ІТАіІП прагнуть залучати клієнта до обговорення терапевтичного контракту, цілей, методів, темпу, меж, частоти зустрічей, формату роботи, перегляду контракту та оцінки ходу терапії.

3.7. Члени ІТАіІП забезпечують конфіденційність, захист персональних даних, безпечне зберігання записів і прозоре інформування про використання аудіо-, відео- або письмових матеріалів.

3.8. Члени ІТАіІП забезпечують клієнту можливість ознайомлення з документами та записами, що стосуються процесу надання допомоги, у межах законодавства, професійних стандартів і безпеки інших осіб.

3.9. Члени ІТАіІП надають клієнту інформацію про свою кваліфікацію, освіту, професійний статус, досвід, супервізійну підтримку та межі компетентності.

3.10. Члени ІТАіІП прагнуть забезпечувати безпечне завершення терапії, етичне перенаправлення та інформування клієнта про інші джерела допомоги у випадках, коли вони не можуть продовжувати роботу або коли інший формат допомоги є більш доцільним.

3.11. Члени ІТАіІП інформують клієнта про можливість подати скаргу відповідно до Процедури розгляду скарг ІТАіІП, порядок її подання, строки розгляду, можливі рішення та право на захист від переслідування у зв’язку з поданням скарги.

4. Права та професійний захист члена ІТАіІП / фахівця ІТАіІП

4.1. Член ІТАіІП має право на професійну безпеку, повагу до гідності, професійної ролі, меж, компетентності та особистої недоторканності.

4.2. Член ІТАіІП має право на супервізію, професійну підтримку, консультацію з колегами, етичним консультантом або Комітетом з етики ІТАіІП.

4.3. Член ІТАіІП має право відмовитися від роботи, якщо запит клієнта виходить за межі його компетентності, професійної підготовки, досвіду, етичної ролі або можливостей безпечної практики.

4.4. Член ІТАіІП має право припинити або призупинити роботу у випадках систематичного порушення клієнтом меж, умов контракту, правил безпеки або поведінки, що створює ризик для терапевта, інших клієнтів, групи чи професійного середовища.

4.5. Член ІТАіІП має право на справедливий, неупереджений, конфіденційний і професійно коректний розгляд скарги.

4.6. Член ІТАіІП має право бути поінформованим про зміст скарги, надати пояснення, бути почутим і представити свою позицію.

4.7. Член ІТАіІП має право на захист від переслідування, тиску, наклепу, маніпулятивних, зловмисних або необґрунтованих скарг.

4.8. Член ІТАіІП має право звернутися за супервізійною, юридичною або професійною консультацією у випадках етичного конфлікту, ризику скарги, порушення меж або загрози професійній безпеці.

5. Інформована згода

5.1. Інформована згода є окремою етичною та законодавчою умовою початку та продовження психотерапії, консультування, супервізії, навчальної практики, дослідження, аудіо- або відеозапису, використання матеріалів клієнта в навчальних, супервізійних, дослідницьких чи публікаційних цілях.

5.2. До початку роботи терапевт або консультант повинен надати клієнту зрозумілу інформацію про:

• професійний статус, кваліфікацію, метод і межі компетентності фахівця; 
• мету, можливості, очікувану тривалість і можливі обмеження терапії або консультування; 
• формат роботи: очний, онлайн, гібридний, індивідуальний, парний, сімейний або груповий; 
• вартість, порядок оплати, скасування, перенесення та пропуску сесій; 
• конфіденційність, її межі, порядок зберігання записів і захист персональних даних; 
• ризики, пов’язані з терапевтичним процесом; 
• можливість супервізійного обговорення випадку із збереженням конфіденційності та анонімізації; 
• право клієнта ставити питання, відмовитися від окремих процедур, змінити формат роботи або припинити терапію; 
• правила безпечної професійної взаємодії, межі комунікації та підстави для призупинення або припинення роботи; 
• Процедуру розгляду скарг ІТАіІП та право клієнта звернутися зі скаргою. 

5.3. Інформована згода може бути письмовою або усною, якщо інше не вимагається законом, внутрішніми документами ІТАіІП, характером послуги чи рівнем ризику. Письмова згода є обов’язковою для аудіо- та відеозапису для  дослідницького використання матеріалів, публікацій, роботи з неповнолітніми або іншими вразливими категоріями клієнтів.

5.4. Згода повинна бути добровільною, усвідомленою, конкретною, актуальною та відкличною. Терапевт повинен регулярно перевіряти, чи зберігається згода клієнта щодо цілей, методів, темпу, меж і формату роботи.

5.5. Для неповнолітніх клієнтів терапевт повинен дотримуватися вимог законодавства, отримувати необхідну згоду законних представників, поважати рівень зрілості та голос дитини або підлітка, а також пояснювати межі конфіденційності у доступний спосіб.

6. Професійні взаємовідносини, межі та безпека

6.1. Терапевтичні стосунки є професійними стосунками, у яких благополуччя, гідність, безпека та автономія клієнта є центральною турботою терапевта.

6.2. Терапевт здійснює психотерапевтичні та консультативні втручання з дотриманням професійної етики, поваги до людської гідності, автономії та прав клієнта.

6.3. Терапевт утримується від практик, висловлювань або дій, що можуть порушувати права, гідність, межі, безпеку або автономію клієнта.

6.4. Терапевт утримується від стигматизуючих висловлювань, дій або практик щодо осіб, які мають психічні розлади або інші труднощі у сфері психічного здоров’я.

6.5. Наявність у клієнта, слухача, студента або супервізанта психічного розладу сама по собі не є підставою для відмови у професійній взаємодії, дискримінації або обмеження участі. Підставою для обмеження, призупинення або припинення взаємодії може бути конкретна поведінка, що створює ризик шкоди, порушує межі, унеможливлює безпечний процес або виходить за межі компетентності фахівця.

6.6. Терапевт сприяє підвищенню усвідомленості, самопідтримки, саморозвитку й автономії клієнта, розширенню діапазону доступних клієнту варіантів і здатності брати відповідальність за власні рішення.

6.7. Терапевт працює таким чином, щоб підтримувати відчуття власної сили клієнта, здатність до самостійності, творчого вибору та змін відповідно до його потреб, обставин, цінностей і переконань.

6.8. Терапевт регулярно надає клієнту можливість переглядати умови терапевтичного контракту, цілі, межі та хід терапії.

6.9. Рішення щодо припинення терапії є спільною відповідальністю клієнта та терапевта. Якщо професійна оцінка терапевта відрізняється від рішення клієнта припинити терапію, терапевт сприяє завершенню з повагою до автономії, гідності та благополуччя клієнта.

6.10. Терапевт усвідомлює силу та вплив терапевтичної ролі, відповідально використовує професійну владу та не експлуатує клієнтів для власної вигоди, потреб, емоційного підтвердження, фінансових, сексуальних, соціальних або професійних інтересів.

6.11. Терапевт не утримує клієнта у терапії з фінансових мотивів або під хибним приводом після втрати терапевтичної доцільності. Гонорари змінюються лише після попереднього узгодження з клієнтом.

6.12. Фізичні або сексуальні стосунки з клієнтом є експлуататорськими та неетичними.

6.13. Сексуальні домагання у формі навмисних або повторюваних коментарів, жестів, повідомлень, натяків або фізичних контактів сексуального характеру є неетичними.

6.14. Терапевт виявляє та обговорює конфлікти інтересів, які можуть впливати на інтереси клієнта, терапевтичний процес або професійне судження.

6.15. Терапевт усвідомлює ризики подвійних стосунків, зокрема ситуацій, коли клієнт одночасно є працівником, студентом, близьким другом, родичем, партнером або учасником іншого значущого професійного чи соціального контексту.

6.16. Терапевт несе відповідальність за управління будь-якими майбутніми стосунками з клієнтом після завершення терапії, враховуючи ризик експлуатації, розмиття меж і вплив попередньої терапевтичної залежності.

6.17. Член ІТАіІП має право встановлювати професійні межі, правила комунікації, умови позасесійного контакту, правила участі у групі, навчанні, супервізії або іншому професійному процесі.

6.18. Член ІТАіІП має право призупинити, обмежити або припинити терапевтичну, консультативну, супервізійну або навчальну взаємодію, якщо поведінка клієнта, слухача, студента, супервізанта або учасника групи створює ризик для безпеки, грубо порушує межі, дезорганізує процес або унеможливлює належну професійну роботу.

6.19. Підставами для призупинення, обмеження або припинення взаємодії можуть бути: погрози, агресія, переслідування, сталкінг, систематичне порушення меж, деструктивна поведінка у групі, відмова від дотримання контракту, репутаційний тиск, наклеп, маніпулятивні або зловмисні дії щодо фахівця, інших учасників або ІТАіІП.

6.20. Якщо стан клієнта або слухача потребує іншого рівня допомоги, включно з психіатричним, кризовим, медичним або стаціонарним супроводом, член ІТАіІП має право рекомендувати відповідне перенаправлення, паралельну підтримку або тимчасове призупинення роботи до стабілізації стану.

6.21. У груповій роботі член ІТАіІП враховує безпеку не лише окремого учасника, але й усієї групи. 

6.22. Член ІТАіІП має право звертатися за супервізійною, професійною, юридичною або організаційною підтримкою у випадках складних, конфліктних, ризикових або потенційно небезпечних професійних ситуацій.

6.23. ІТАіІП визнає необхідність захисту клієнтів, терапевтів, консультантів, викладачів, супервізорів, студентів, слухачів, груп і професійного середовища від фізичної, психологічної, сексуальної, фінансової, репутаційної або цифрової шкоди.

7. Конфіденційність, персональні дані та записи

7.1. Конфіденційність є невід’ємною частиною належної практики. Усі розмови, записи, матеріали та відомості, отримані під час роботи з клієнтом, розглядаються як конфіденційні.

7.2. На початку роботи клієнта слід поінформувати про межі конфіденційності, включно з обставинами, коли терапевт може бути зобов’язаний розкрити інформацію для захисту життя, здоров’я, безпеки клієнта, інших осіб або відповідно до вимог законодавства.

7.3. Якщо у терапевта є сумніви щодо меж конфіденційності, він повинен звернутися за супервізією, професійною або юридичною консультацією з дотриманням максимально можливої анонімізації.

7.4. Конфіденційність може бути обмежена у випадках, коли існує серйозна загроза життю, здоров’ю або безпеці клієнта, фахівця, інших осіб, учасників групи або професійного середовища, а також у випадках, передбачених законодавством.

7.5. Терапевти повинні забезпечити робоче середовище, яке гарантує конфіденційність, включно з фізичним простором, цифровими пристроями, онлайн-платформами, зберіганням записів, паролями та обмеженням доступу сторонніх осіб.

7.6. Терапевти не повинні робити принизливих коментарів щодо клієнтів у професійному, навчальному, особистому або цифровому середовищі.

7.7. Терапевти повинні зберігати конфіденційність після завершення терапії.

7.8. Терапевти повинні вести належний облік клієнтів і зберігати його безпечно відповідно до законодавства України про захист персональних даних, професійних стандартів та політик ІТАіІП.

7.9. Записи мають містити щонайменше ім’я клієнта, контактні дані, контакт екстреного зв’язку за потреби, інформацію про сімейного лікаря або іншого фахівця за згодою клієнта, відомості про значущі медичні чи психічні ризики, поточну участь інших фахівців, терапевтичний контракт і нотатки щодо поточної роботи.

7.10. Аудіо-, відеозаписи та транскрипти можуть створюватися лише за попередньою інформованою згодою клієнта, із визначенням мети, строку зберігання, доступу, способу захисту та умов видалення або відкликання згоди. Клієнта слід поінформувати про право відкликати згоду.

8. Безпека, кризові ситуації та safeguarding

8.1. Члени ІТАіІП прагнуть підтримувати безпечне професійне середовище для клієнтів, студентів, слухачів, супервізантів, груп, викладачів, терапевтів та інших осіб, залучених у професійні взаємини.

8.2. Якщо поведінка, психічний стан або дії клієнта, слухача, студента, супервізанта чи учасника групи створюють серйозний ризик для життя, здоров’я, психологічної безпеки або професійного середовища, член ІТАіІП повинен оцінити ризик, межі власної компетентності та необхідність додаткових заходів захисту.

8.3. У ситуаціях підвищеного ризику член ІТАіІП прагне звернутися за супервізійною, етичною, професійною або юридичною консультацією.

8.4. За потреби та відповідно до законодавства член ІТАіІП може:

• рекомендувати клієнту або учаснику звернення до психіатра, лікаря, кризової служби чи іншого відповідного фахівця; 

• здійснити етичне перенаправлення; 

• тимчасово призупинити роботу; 

• вжити заходів для захисту безпеки інших осіб; 

• звернутися до компетентних органів у випадках безпосередньої загрози життю, здоров’ю або безпеці. 

8.5. У груповій роботі терапевт, тренер або супервізор несе відповідальність не лише перед окремим учасником, але й перед безпекою, стабільністю та функціонуванням усієї групи.

8.6. Якщо поведінка учасника групи суттєво порушує межі, дезорганізує груповий процес або створює ризик для інших осіб, фахівець має право:

• встановити додаткові межі; 

• запропонувати інший формат роботи; 

• тимчасово обмежити участь у групі; 

• припинити професійну взаємодію відповідно до етичних і контрактних умов. 

8.7. Підставою для обмеження або припинення взаємодії є конкретна поведінка, що:

• створює ризик для себе або інших; 

• супроводжується агресією, переслідуванням або небезпечною поведінкою; 

• грубо порушує професійні межі; 

• унеможливлює безпечний терапевтичний, навчальний або супервізійний процес. 

8.8. Член ІТАіІП має право на професійну безпеку та захист від:

• погроз; 

• переслідування; 

• сталкінгу; 

• агресії; 

• наклепу; 

• маніпулятивних або зловмисних дій; 

• цифрового переслідування; 

• систематичного порушення меж.

8.9. У випадках серйозного ризику для клієнта, інших осіб або професійного середовища член ІТАіІП повинен документувати свої професійні рішення, консультації, супервізійні обговорення та вжиті заходи відповідно до законодавства, етичних принципів і внутрішніх документів ІТАіІП.

9. Онлайн-терапія, дистанційна практика та цифрова комунікація

9.1. Онлайн-терапія та дистанційне консультування є професійними формами роботи, до яких застосовуються всі положення цього Кодексу щодо компетентності, інформованої згоди, конфіденційності, меж, безпеки, супервізії, записів і скарг.

9.2. Терапевт повинен поінформувати клієнта про платформу або засіб зв’язку, ризики цифрової комунікації, обмеження конфіденційності в онлайн-середовищі, правила використання записів, порядок дій у разі технічного збою та альтернативний спосіб зв’язку.

9.3. Терапевт повинен забезпечити приватний простір для проведення онлайн-сесії, використання захищених пристроїв, паролів, оновленого програмного забезпечення та розумних заходів цифрової безпеки.

9.4. На початку онлайн-роботи терапевт повинен з’ясувати фактичне місце перебування клієнта під час сесії, контакт для екстреного зв’язку та доступні місцеві ресурси допомоги у випадках ризику.

9.5. Клієнта слід попросити забезпечити приватність зі свого боку, повідомити терапевта про присутність інших осіб у приміщенні, використання гучного зв’язку, запису або інших технічних засобів.

9.6. Запис онлайн-сесії заборонений без попередньої явної згоди всіх сторін. Терапевт повинен окремо пояснити мету, строк зберігання, спосіб захисту та порядок видалення запису.

9.7. Терапевт оцінює, чи відповідає онлайн-формат стану, віку, ризикам, запиту та потребам клієнта. У разі виявлення обмежень онлайн-формату терапевт обговорює з клієнтом інший формат допомоги або етичне перенаправлення.

9.8. Професійні повідомлення, електронна пошта, месенджери та соціальні мережі використовуються з чітким розумінням меж, часу відповіді, призначення каналу, правил зберігання інформації та ризиків конфіденційності.

9.9. Терапевт не веде терапевтичну роботу через публічні коментарі, відкриті соціальні мережі або інші канали, які не забезпечують належної приватності й професійних меж.

9.10. Переслідування, нав’язливі повідомлення, цифровий контроль, публічний тиск, онлайн-агресія, несанкціоноване поширення записів або інші форми цифрового порушення меж щодо членів ІТАіІП є неприйнятними та можуть бути підставою для припинення професійної взаємодії або звернення до етичних чи юридичних механізмів захисту.

10. Соціальні мережі та публічна комунікація

10.1. Члени ІТАіІП зберігають професійні межі у цифровому середовищі та керуються цим Кодексом, внутрішніми документами ІТАіІП і вимогами конфіденційності під час використання соціальних мереж.

10.2. Терапевт уникає публікацій, коментарів або онлайн-взаємодій, які можуть розкривати особу клієнта, принижувати клієнтів, створювати подвійні стосунки, порушувати конфіденційність або підривати довіру до професії.

10.3. Терапевт чітко відокремлює особисті, професійні, рекламні, навчальні та терапевтичні онлайн-канали, а також повідомляє клієнтам межі цифрової взаємодії.

10.4. Член ІТАіІП має право не відповідати на повідомлення клієнтів, слухачів або студентів поза узгодженими каналами, часом і межами професійної комунікації.

10.5. Публічне поширення клієнтом, слухачем, студентом або іншою особою фрагментів приватної комунікації, записів, повідомлень або матеріалів без згоди фахівця може бути підставою для припинення професійної взаємодії та звернення до процедур захисту.

11. Початкове укладання договору та терапевтичний контракт

11.1. Контракти з клієнтами, письмові чи усні, повинні містити положення щодо гонорару, графіка оплати, свят, скасування сесій клієнтом або терапевтом, тривалості терапії, направлення клієнтів, припинення сесій, конфіденційності, меж контакту між сесіями, кризових ситуацій та процедури скарг.

11.2. Контракт може включати правила безпечної взаємодії, меж комунікації, онлайн-контакту, кризових ситуацій, поведінки в групі та підстав для призупинення або припинення професійної взаємодії.

11.3. Умови контракту слід обговорити на початку роботи до взяття зобов’язань щодо продовження терапії. Подальші зміни до контракту обговорюються та узгоджуються з клієнтом.

11.4. На запит клієнта терапевт повинен надати інформацію про свою кваліфікацію, досвід, професійний статус, метод роботи, супервізійну підтримку та межі компетентності.

11.5. На запит клієнта терапевт повинен надати або вказати доступ до Кодексу етики та професійної практики ІТАіІП і Процедури розгляду скарг ІТАіІП.

11.6. Терапевт інформує клієнта про будь-який відповідний конфлікт інтересів під час першої співбесіди або на будь-якому наступному етапі терапії.

11.7. Терапевт відповідає за встановлення та моніторинг меж між професійними, навчальними, супервізійними, соціальними, цифровими та іншими стосунками, а також за чітке розуміння таких меж клієнтом.

12. Компетентність, професійна дієздатність і безпечність практики

12.1. Терапевти приймають клієнтів відповідно до своєї підготовки, навичок, досвіду, сертифікації, умов супервізії та реальної професійної компетентності.

12.2. Терапевти уважно ставляться до меж своєї компетентності. Коли терапевт усвідомлює, що досягає межі компетентності, він звертається за консультацією до колеги, супервізора або керівника програми та за потреби пропонує клієнту етичне перенаправлення.

12.3. Терапевти несуть відповідальність за підтримку власної ефективності та здатності практикувати. Терапевти не повинні працювати з клієнтами, якщо їхня професійна дієздатність обмежена станом здоров’я, виснаженням, залежністю, конфліктом інтересів, особистою кризою або іншими чинниками.

12.4. Терапевти повинні захищати власну фізичну, психологічну та професійну безпеку під час проведення терапії.

12.5. Терапевти повинні вживати розумних заходів професійного та юридичного захисту своєї практики відповідно до законодавства України, умов професійної діяльності та політик ІТАіІП.

12.6. Терапевти повинні мати відповідну терапевтичну та супервізійну підтримку для підтримки етичної та професійної практики.

12.7. ІТАіІП визнає, що в окремих випадках психічний стан, поведінка або рівень дезорганізації клієнта, слухача, студента, супервізанта чи учасника групи можуть унеможливлювати безпечний терапевтичний, навчальний або професійний процес.

12.8. У випадках тяжкої психічної дезорганізації, психотичних процесів, активної залежності, тяжких порушень меж, високого ризику для себе або інших осіб член ІТАіІП має право рекомендувати психіатричний або медичний супровід, кризову допомогу, додаткову підтримку, інший формат допомоги або тимчасове призупинення роботи.

12.9. Підстави для обмеження або припинення участі визначаються відповідно до пункту 6.5 цього Кодексу з урахуванням меж компетентності, рівня ризику та безпеки процесу.

12.10. Якщо фахівець вважає, що подальша робота виходить за межі його компетентності або створює неприйнятний рівень ризику, він має право припинити або призупинити роботу з дотриманням етичного перенаправлення, супервізійного обговорення та належного документування.

13. Супервізія

13.1. Супервізія забезпечує підтримуючий і професійно вимогливий контекст, у якому терапевти можуть аналізувати свою роботу, вдосконалювати практику, підтримувати етичну позицію та захищати клієнта.

13.2. Терапевти не повинні практикувати без належного рівня супервізії відповідно до свого досвіду, навантаження, складності випадків, етапу навчання та професійних вимог.

13.3. Фахівець у сфері психічного здоров’я не має права практикувати в психотерапевтичному методі без дійсної сертифікації в цьому методі, крім випадків навчальної та клінічної практики під супервізією.

13.4. Супервізор терапевта не повинен одночасно бути його терапевтом.

13.5. Терапевти разом зі своїми супервізорами несуть спільну відповідальність за те, щоб супервізія була цілеспрямованою, актуальною для клінічної практики та пов’язаною з безпекою клієнта, етичними питаннями, межами, ризиками, контрпереносом, якістю контракту та ефективністю роботи.

13.6. У складних, конфліктних або ризикових випадках супервізія може використовуватися також для захисту фахівця, групи та професійного середовища, включно з аналізом меж, ризиків, поведінки клієнта або слухача та можливості продовження роботи.

14. Безперервний професійний розвиток

14.1. Безперервний професійний розвиток фахівців у сфері психічного здоров’я полягає у постійному процесі навчання та вдосконалення професійних компетентностей, спрямованому на надання якісної допомоги у сфері психічного здоров’я.

14.2. Терапевти несуть особливу відповідальність за продовження особистого та професійного розвитку через персональну терапію, регулярну супервізію, подальше навчання, дослідження, публікації, участь у професійних спільнотах, інтервізію та інші форми розвитку, які підтримують якість практики.

15. Реклама та публічне представлення послуг

15.1. Реклама повинна обмежуватися достовірними описовими твердженнями про доступні послуги, кваліфікацію, професійний статус, досвід, методи роботи та умови надання послуг.

15.2. Реклама не повинна містити неправдивих обіцянок, порівняльних заяв, гарантій результату, маніпулятивних відгуків або тверджень, які створюють враження, що певні послуги є універсально ефективнішими за послуги інших терапевтичних шкіл чи організацій.

15.3. Терапевти повинні утримуватися від заяв про кваліфікацію, сертифікацію, членство, досвід або повноваження, якими вони не володіють.

15.4. Стажери-терапевти не повинні називати себе психотерапевтами без уточнення свого навчального статусу та умов супервізії.

15.5. Терапевти не повинні описувати себе як пов’язаних з будь-якою організацією таким чином, що є неточним або створює неналежне враження про дозвіл, акредитацію чи спонсорство.

16. Дослідження, навчання та використання клінічних матеріалів

16.1. Терапевти проводять дослідження у сфері консультування, психотерапії, супервізії та навчання з дотриманням етичних принципів, інформованої згоди, конфіденційності, анонімізації, захисту персональних даних і вимог ІТАіІП щодо етичної практики в дослідженнях.

16.2. Використання клінічних випадків, фрагментів сесій, транскриптів, аудіо- чи відеозаписів у навчанні, супервізії, дослідженні або публікації потребує попередньої інформованої згоди клієнта та належної анонімізації.

16.3. Студенти, стажери, викладачі та супервізори повинні забезпечувати конфіденційність навчальних і супервізійних матеріалів, які містять інформацію про клієнтів, групи або організації.

16.4. До початку участі клієнта в будь-якому дослідженні терапевт або дослідник повинен чітко пояснити клієнту характер, мету, умови, можливі ризики, очікувану користь, порядок використання матеріалів, межі конфіденційності та право відмовитися від участі або відкликати згоду без негативних наслідків.

17. Судові процеси, правові обов’язки та професійна відповідальність

17.1. Терапевти повинні бути достатньо обізнані з юридичними наслідками своєї професійної діяльності, мати доступ до юридичної консультації та вживати розумних заходів професійного й правового захисту своєї практики.

17.2. Терапевт ІТАіІП, якого засуджено судом за кримінальне правопорушення або який є стороною успішного цивільного позову клієнта у зв’язку з професійною діяльністю, повинен повідомити ІТАіІП.

17.3. Терапевти, яким стало відомо про конкретне правопорушення під час клінічної практики, повинні звернутися за супервізією та юридичною консультацією з урахуванням конфіденційності, безпеки клієнта, безпеки інших осіб і вимог законодавства.

18. Обов’язки перед професією та паралельна терапія

18.1. Терапевти повинні поводитися особисто та професійно таким чином, щоб підтримувати довіру громадськості до професії психотерапевта та до ІТАіІП.

18.2. Паралельна терапія означає ситуацію, коли клієнт одночасно отримує психотерапевтичну, консультативну, психіатричну, кризову, групову, сімейну, парну, тілесно-орієнтовану, реабілітаційну або іншу допомогу від кількох фахівців.

18.3. Терапевт повинен на початку роботи та впродовж терапії делікатно з’ясовувати, чи отримує клієнт допомогу від інших фахівців, щоб оцінити безпеку, узгодженість втручань, ризик дублювання, конфлікту цілей або перевантаження клієнта.

18.4. Сам факт отримання клієнтом допомоги від іншого фахівця не є автоматичною підставою для відмови в терапії. Терапевт повинен професійно оцінити доцільність паралельної роботи, її мету, межі, можливі ризики та очікувану користь для клієнта.

18.5. Якщо паралельна терапія може бути корисною або необхідною, терапевт повинен узгодити з клієнтом чіткі межі своєї роботи, роль кожного фахівця, цілі, формат взаємодії та порядок обміну інформацією.

18.6. Контакт терапевта з іншим фахівцем можливий лише за попередньою інформованою згодою клієнта, крім випадків, коли переважають міркування безпеки, етики чи права.

18.7. Терапевт не повинен знецінювати, підривати або дискредитувати роботу іншого фахівця перед клієнтом. Професійні занепокоєння слід обговорювати етично, з опорою на інтереси клієнта, супервізію та відповідні процедури.

18.8. Якщо терапевт вважає, що паралельна терапія створює ризик шкоди, суперечить інтересам клієнта або істотно порушує терапевтичний контракт, він повинен обговорити це з клієнтом, звернутися за супервізією та за потреби запропонувати зміну формату, координацію допомоги або етичне завершення роботи.

18.9. Терапевт, який стурбований професійною поведінкою іншого терапевта, за можливості обговорює свої занепокоєння з цією особою. Якщо питання не вирішується або існує ризик для клієнта, терапевт може звернутися до Комітету з етики ІТАіІП відповідно до Процедури розгляду скарг.

18.10. У груповій роботі терапевт, тренер або супервізор несе відповідальність за стабільність та функціонування усієї групи.

19. Процедура розгляду скарг та етичне реагування

19.1. У разі ймовірного порушення етики, професійної практики, меж, конфіденційності, безпеки, прав клієнта або положень цього Кодексу застосовується Процедура розгляду скарг ІТАіІП.

19.2. Скарга подається особою, яка безпосередньо вважає себе постраждалою від імовірного порушення етики, у випадках, передбачених законодавством України та Процедурою розгляду скарг ІТАіІП.

19.3. Після отримання скарги ІТАіІП забезпечує своєчасне інформування особи, щодо якої подано скаргу, а також надає заявнику і відповідній особі доступ до Процедури розгляду скарг ІТАіІП, включно з інформацією про прийнятність скарги, строки, етапи розгляду, можливі рішення та порядок апеляції.

19.4. Терапевти, викладачі, супервізори, тренери та інші члени ІТАіІП повинні співпрацювати з Комітетом з етики під час розгляду скарги, надавати необхідну інформацію, дотримуватися конфіденційності та утримуватися від будь-якого тиску на скаржника або інших учасників процесу.

19.5. ІТАіІП забезпечує захист усіх сторін від переслідування, дискримінації, залякування або репутаційного тиску у зв’язку з поданням скарги чи участю у її розгляді.

19.6. ІТАіІП визнає, що скарги можуть подаватися як добросовісно, так і внаслідок конфлікту, психологічної дезорганізації, переносу, міжособистісної динаміки або інших складних процесів. Комітет з етики здійснює неупереджену професійну оцінку всіх обставин справи.

19.7. ІТАіІП забезпечує захист членів ІТАіІП від наклепу, зловмисних скарг, маніпулятивного використання етичних процедур, переслідування, репутаційного тиску, психологічного або цифрового насильства, пов’язаного з процесом розгляду скарги.

19.8. За результатами розгляду скарги можуть бути застосовані рекомендації, умови для виконання, офіційне попередження, обов’язкова супервізія, додаткове навчання або терапія, тимчасове призупинення членства, припинення членства, припинення співпраці або передача матеріалів до відповідних органів у випадках, передбачених законодавством.

19.9. Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, може бути оскаржене відповідно до апеляційної процедури ІТАіІП.

19.10. Якщо скаргу щодо члена ІТАіІП підтримано, ІТАіІП може повідомити про це EAIP або іншу відповідну професійну організацію відповідно до вимог акредитації, внутрішніх процедур, професійних стандартів і законодавства.

19.11. Психотерапевти зобов’язані інформувати ІТАіІП, якщо скарга проти них була підтримана в іншій професійній організації, якщо їх було засуджено за кримінальне правопорушення, що має значення для професійної практики, або якщо проти них було успішно порушено цивільне провадження у зв’язку з їхньою роботою як психотерапевтів.

19.12. Вихід, відставка, припинення членства або припинення співпраці особи з ІТАіІП не перешкоджає продовженню розгляду скарги або етичного розслідування, якщо ймовірне порушення було вчинене під час членства, навчання, роботи або іншої форми професійної участі цієї особи в ІТАіІП.

19.13. ІТАіІП здійснює моніторинг скарг і щорічно узагальнює інформацію про кількість отриманих скарг, характер скарг, етапи їх розгляду та прийняті рішення. У разі членства або акредитації в EAIP відповідна узагальнена інформація подається до виконавчого комітету EAIP у порядку, визначеному EAIP.

20. Професійна неправомірна поведінка

20.1. Професійна практика, яка суттєво не відповідає етичним, професійним або безпековим стандартам, може бути підставою для етичного розгляду, застосування професійних заходів або припинення членства відповідно до Процедури розгляду скарг ІТАіІП.

21. Перегляд і оновлення Кодексу

21.1. Цей Кодекс регулярно переглядається кожні 18 місяців та оновлюється щонайменше кожні 36 місяців або частіше у разі змін законодавства, професійних стандартів, акредитаційних вимог чи внутрішніх процедур ІТАіІП.

21.2. ІТАіІП здійснює регулярний перегляд цього Кодексу з урахуванням вимог EAIP, змін у професійних стандартах, законодавстві, акредитаційних процедурах, результатів моніторингу скарг та практики застосування Процедури розгляду скарг.

21.3. Остання перевірка та редакція: травень 2026 року.