Емпатія і дистанція. Баланс у роботі психолога
Сьогодні хочу поговорити з вами про емпатію. Це поняття походить із гуманістичної психології, зокрема клієнт-центрованої терапії. Нині поняття емпатії стало фундаментальним для більшості гуманістичних підходів у психотерапії.
Транзакційний аналіз також належить до гуманістичного напряму, оскільки він базується на повазі до клієнта, його особистості та феноменології. Інтегративна психотерапія теж значною мірою спирається на емпатію.
Що таке емпатія та її значення в терапевтичному процесі?
Що таке емпатія? Якщо коротко, це процес, у якому терапевт свідомо налаштовується на думки та почуття клієнта. В широкому розумінні емпатія – це здатність відчувати емоційний стан іншої людини через співпереживання і співчуття, а також передавати це розуміння у спілкуванні. Фактично, це свідомий резонанс, який ми можемо використовувати у взаємодії.
Та загалом емпатичне слухання – це важлива навичка консультування, особливо в гуманістичному підході. Тут ми будуємо стосунок із клієнтом на основі поваги до його унікального досвіду, до його феноменології, до всього, що з ним відбувається. Ми віримо, що емпатія – це цінність, яка допомагає людині зростати, краще контактувати із собою та глибше розуміти свої емоції й думки.
Коли ми свідомо стаємо не просто дзеркалом, а, швидше, підсилювачем переживань клієнта, ми допомагаємо йому глибше усвідомити власні почуття та досвід. Це розширює його розуміння себе та свого внутрішнього стану. Емпатичне слухання є ключовим інструментом психологічного консультування, особливо на початкових етапах роботи.
Емпатична транзакція
Коли людина звертається до психолога, їй вкрай важливо відчувати, що її розуміють, що її почуття приймають без оцінки, що є хтось, хто підтримує її безумовно. Відчуття значущості власного досвіду — це основа терапевтичних відносин. У різних підходах, зокрема в транзакційному аналізі, існує поняття емпатичної транзакції, коли терапевт передає клієнту: «Я тебе чую, я з тобою резоную, я бачу і розумію тебе».
Це своєрідний обмін — стимул і реакція. Спершу психолог має дозволити собі відчути клієнта, прожити цей момент разом із ним, а потім вербалізувати це розуміння. Наприклад, якщо клієнт переживає сильний гнів чи смуток, психолог може віддзеркалити: «Я чую, що в тобі багато злості» або «Це справді дуже сумно, і я відчуваю, як це тебе торкається». Такі емпатичні транзакції допомагають людині усвідомити свої почуття, отримати підтвердження їхньої реальності та значущості. Це дає відчуття визнання і глибшого контакту із собою.
Особливо важливі емпатичні транзакції на початкових етапах терапії, коли формується довіра та терапевтичний альянс. Вони зміцнюють зв’язок між психологом і клієнтом, створюючи безпечний простір для глибшої роботи.
Баланс між емпатією та професійною дистанцією
Однак бувають випадки, коли, якщо ми залишаємося лише на рівні емпатичного слухання, можемо ненавмисно зашкодити клієнту. Адже наша мета — не просто підтримати людину в моменті, а сприяти її довготривалому благополуччю. Тому, працюючи з клієнтом, важливо зберігати цілісний підхід.
Емпатія – це не лише про створення безпечного простору та комунікацію на рівні «Я тебе розумію». Важливо не тільки створити комфортну атмосферу на сесії, де ми ніби «на одній хвилі» з клієнтом. Ключова мета психотерапії – не лише емоційне полегшення під час зустрічі, а й підтримка клієнта у реальному житті.
Тому важливо не тільки резонувати з його досвідом, а й уміти децентруватися. Це означає, що психолог, хоч і проживає разом із клієнтом його почуття, не має зливатися з ними повністю. Це важлива професійна навичка, яку ми розвиваємо в процесі навчання консультуванню та психотерапії.
Якщо терапевт надто занурюється у феноменологію клієнта – у його злість, смуток чи біль – ідентифікується з його емоційним станом або когнітивними установками, він може втратити ширший контекст та упустити питання довготривалого благополуччя.
Що тоді може статися? Наприклад, терапевт працює в емпатичному ключі, глибоко співпереживає клієнту, йде за його емоціями. На сесії все здається добре, клієнт відчуває підтримку. Але потім він приходить і каже: «Я поїхав до мами, висловив їй усе, що накопичилося, ми жорстко посварилися, ледве не побилися». Це не про благополуччя, а про неекологічне вираження почуттів.
Або ж клієнт, який тільки починає досліджувати себе, розповідає свою історію. У процесі може з’явитися злість, смуток, образа, біль – ці почуття накопичувалися роками, і зараз вони нарешті знаходять вихід. Це природно, це частина його феноменології. Але завдання терапевта – не просто дати місце цим емоціям, а допомогти клієнту інтегрувати їх у його життя так, щоб вони не руйнували його стосунки, а сприяли зростанню.
Інтеграція досвіду клієнта
Коли ми працюємо з клієнтом, важливо не зупинятися лише на емпатії. Так, створення безпечного простору та підтримка дуже важливі, але наша кінцева мета — сприяти довготривалому благополуччю клієнта.
Потрібно пам’ятати, що емоції, які клієнт переживає під час сесії, можуть бути лише початком процесу. Якщо людина, відчувши підтримку, відразу ж починає діяти імпульсивно — висловлює все, що накопичилося, звільняється, розлучається або рве стосунки — це може призвести до негативних наслідків. Терапія не для того, щоб змушувати людину йти й конфліктувати, а щоб допомогти їй інтегрувати свій досвід екологічно.
Якщо терапевт надто занурюється в емоції клієнта та не утримує ширший контекст, то може статися так, що клієнт, під впливом піднятих почуттів, прийматиме радикальні рішення, не враховуючи їхніх довготривалих наслідків. Завдання спеціаліста — не лише підтримати, а й допомогти клієнту зрозуміти, що кожен емоційний стан потребує осмислення перед тим, як діяти.
Коли клієнт тільки починає терапію, його почуття можуть виходити шарами, поступово розкриваючись. Наша роль — підтримати цей процес, допомогти йому прожити емоції, а не просто дати їм вихід без опрацювання. Якщо клієнт одразу починає реалізовувати свої емоційні імпульси в реальному житті, це може призвести до руйнівних наслідків. Наприклад, людина, яка тільки усвідомила свою образу на батьків, може вирішити розірвати з ними всі контакти, хоча через деякий час може пошкодувати про це.
Тому важливо пояснювати клієнтам, що терапія — це не моментальні дії, а процес. Ми допомагаємо клієнту не просто висловити свої почуття, а усвідомити їх, прийняти та знайти спосіб екологічного вираження. У нас є достатньо технік, щоб безпечно та ефективно працювати з афектами. Це дає змогу клієнту інтегрувати свій досвід і приймати обдумані рішення, а не діяти під впливом імпульсу.
Емпатія — це потужний інструмент, але вона має бути збалансована усвідомленням відповідальності. Ми не можемо дозволити, щоб клієнт після сесії просто «пред’являв претензії» своїм близьким, порівнюючи їх із терапевтом. Адже терапевтичний простір і реальне життя працюють за різними правилами. Важливо розуміти, що стосунки — це двосторонній процес, і клієнт має бути готовий до діалогу, а не просто до пред’явлення своїх почуттів.
Щоб уникнути імпульсивних рішень, важливо вводити в терапевтичний контракт пункт про відмову від кардинальних змін на початкових етапах роботи. Якщо клієнт тільки-но почав терапію і відчуває сильне емоційне піднесення, це ще не означає, що він готовий робити серйозні життєві кроки. Наше завдання — допомогти йому спочатку інтегрувати новий досвід, а вже потім приймати рішення.
Терапія має допомагати клієнту не лише на сесії, а й у житті. Наша мета — не залишити його одиноким, а навчити його розуміти себе, будувати усвідомлені стосунки та приймати виважені рішення. Тільки тоді терапія дійсно працює на благо людини, а не стає каталізатором хаотичних змін.
Висновок
Емпатія – важливий інструмент терапевтичної роботи, але вона має бути збалансована професійною дистанцією та турботою про довгострокове благополуччя клієнта. Завдання терапевта – створити безпечний простір для дослідження емоцій, одночасно захищаючи клієнта від імпульсивних рішень та допомагаючи йому інтегрувати новий досвід екологічним шляхом.
Важливо пам’ятати, що стосунки в реальному житті відрізняються від терапевтичних: вони двосторонні і не можуть будуватися на постійній односторонній емпатії. Наша мета – допомогти клієнту стати більш інтегрованою особистістю, здатною будувати здорові стосунки і приймати зважені рішення.
Наталія Спенсер