Практичне використання методів Інтегративної Психотерапії з фокусом на стосунки у  роботі з групами

Короткий огляд інтегративної психотерапії та її акценту на стосунках.

 “ Інтерсуб’єктивний процес психотерапії, є більш важливим ніж зміст психотерапії” – так Р. Ерскін визначає один з філософських принципів Інтегративної Психотерапії. Справді, “коли те, як ми в контакті стає важливішим того, що ми робимо”, коли фокусом психотерапевтичної роботи є процес, тоді методи та техніки набувають стосункового змісту, оживають в контакті.

Психотерапія тісно пов’язана з  усвідомленням, зростанням та  змінами. Особистісні зміни — це не просто. Для усвідомлення  потрібен час, потрібні рішучість та сила, щоб почати щось робити по іншому. При цьому найскладніше змінювати те, що несвідомо повторюється знову й знову. Що залишаючись несвідомим, впливає та часто визначає, те, що ми робимо.

Найголовніші зміни відбуваються саме тут. Такі зміни — це шлях, це процес в якому ми знову можемо зустрічатися з минулим досвідом. В якому знову може проявлятися та ставати відчутною “неможливість”, пов’язана з нестачею стосунків,  розривами контакту, з самотністю, зі сценарними фіксаціями.

Для таких змін потрібні стосунки, в яких можна досліджувати та проходити свої сценарні процеси, отримувати новий стосунковий досвід. Таку можливість дає Інтегративна Психотерапія з фокусом на стосунки, особливою характерною рисою якої є робота з процесами.

Значення групової терапії в сучасній психотерапевтичній практиці.

Групова психотерапія не може замінити індивідуальну роботу з психотерапевтом чи з психологом. Відповідно також індивідуальна терапія не може замінити групову. Саме поєднання групового та індивідуального форматів психотерапії дає потужні результати та зміни. В індивідуальній роботі, звісно залежно від запиту, приходить той момент коли рівень усвідомленості клієнта зростає, відбуваються свідомі зміни, як внутрішні, так і зовнішні. Людина приймає нові рішення, відчуває себе по новому, починає діяти по іншому. Ці зміни та імпульси схожі на молодий паросток, що  пробивається із самої суті людини. Це про нове самовідчуття та самопізнання себе.

Саме тут з’являється потреба досліджувати себе сьогоднішнього в контакті з іншими. Створювати нові умови для контакту з іншими. З тими, з ким ще немає спільної історії стосунків, з тими, хто не скаже: “Щось ти став інакший”, “Щось ти стала дуже пильна до своїх кордонів” чи “А пам’ятаєш раніше ти сиділа з моїми дітьми, а тут егоїсткою стала”.

Саме в груповій терапії створюються умови де учасники можуть:

• досліджувати свої стратегії поведінки
• відновлювати контакт з собою та іншими
• отримувати валідацію, нормалізацію своїх станів
• звірятися з реальністю та досвідом з інших
• проявляти свої почуття, говорити про них та отримувати зворотний зв’язок, щодо свого саморозкриття
• вчитися досліджувати свої стосункові потреби,  говорити про них, та задовольняти 
• йти у близькість, відчувати єдність

Саме в груповій терапії з’являється  стосунковий простір для змін та самопізнання в контакті. Влучною в цьому змісті  на нашу думку буде метафора де в індивідуальній терапії людина немов народжується, з’являється, усвідомлює себе, встає на ноги. І коли вже готова йти, бачити інших, саме тут стане у нагоді групова терапія, щоб пізнавати світ в контакті з іншими.

Там де є інші люди, там де є стосунки, де є груповий процес, там зазвичай з’являється і проявляється сценарій або застарілі патерни. Робота в групі дає можливість усвідомлювати, спостерігати за тим, що з’являється, як за процесом. І саме завдяки індивідуальній терапії  стає можливим опрацювати те, що піднялось чи з’явилось у терапевтичній групі.

Звісно, в груповому процесі є велика ймовірність сценарно попасти в “знайомі” відносини та почуття. Зазвичай це досить неприємно і навіть може бути болюче та водночас це й про можливість також. Можливість отримати новий досвід. В контакті з іншими в «тут і зараз» усвідомлюючи свої почуття та старі стратегії, прийняти нові рішення, піти новою стежкою спираючись вже на свої потреби в сьогоденні.

Основи інтегративної психотерапії з фокусом на стосунки

Основою Інтегративної Психотерапії за Річардом Ерскіним є те, що “потреби у стосунках являються основним мотиваційним фактором людської поведінки. Що стосункові потреби задовольняються  через контакт”. Фокусування психотерапевтичної роботи на побудові безпечних контактних стосунків сприяє “створенню простору, в якому стає можливим насправді зустрічатися  один з одним, ділитися та говорити про все”.

Наша стаття є спробою описати саме таке практичне використання методів Інтегративної Психотерапії з фокусом на стосунки у  роботі з групами, на прикладі наших терапевтичних груп.

Особливості роботи з групами в інтегративній психотерапії

Наші терапевтичні групи, це групи процесу. Наша групова робота — це робота з груповою динамікою. Групова динаміка своєю чергою — це природний процес народження, формування стосункового терапевтичного простору групи. В ньому можна спостерігати як учасники групи разом проходять певні стадії. 

На стадії Формування  важливим завданням ми бачимо знайомство та формування безпечного групового простору. Тут  ми попередньо пропонуємо адміністративний контракт. Спільно з учасниками  узгоджуємо і формуємо правила групи, що народжуються в груповому процесі зі стосункових потреб.  На цій стадії стають видимими захисні сценарні стратегії учасників, які використовуються в процесі формування нових стосунків.

           На стадії Штормінгу,  в умовах поєднання безпеки та стресу, проявляються сценарні фіксації, незадовільнені потреби у стосунках, перенесення, конкуренція. Активується афективна зона взаємодії між всіма учасниками групового процесу. Така динаміка може бути яскравою або навпаки “душною”, коли у контакті не знаходиться місця для гніву. Саме завдяки стадії Штормінгу з’являється можливість проходячи разом крізь конфлікти створювати близькі стосунки. 

           Виконавча стадія характерна тим, що за наявністю сформованих норм та правил  група починає працювати сама. Учасники підтримують один одного, усвідомлено  працюють з перенесенням, усвідомлюють вплив інших, розвивають близькі стосунки. На цій стадії стає доступними відчуття єдності та синергії.

Стадія Завершення. На цій стадії група підходить до завершення групової взаємодії.  Для деяких учасників (з межовим процесом) це може бути викликом. Водночас це час визнання індивідуальних досягнень та присвоєння своїх результатів. Це час побачити кожному учаснику свій шлях в цій групі. Присвоїти свої зміни та надбання. Час вдячності та визнання. Також це час горювання та теплого прощання.

Важливість налагодження стосунків між учасниками групи.

Якщо говорити про нашу групу «Буття», то це дуже глибинний процес з самого початку. Наша робота починається з  моменту, коли з’являється  ідея. Ми починаємо створювати простір групи як котерапевти в нашому спільному контакті. Можна сказати, що наші групи народжуються у наших стосунках. 

Ми налаштовуємось один на одного, разом досліджуємо, задаємо собі відкриті запитання: “Для чого я зараз збираю групу?”, “Які мої очікування?”, “Які потреби?“, “З чим я готовий зустрітися у групових процесах?“ , “Навіщо це мені?”

 Коли в нас вже є відчуття та розуміння, куди ми йдемо і навіщо, ми запрошуємо учасників у сформований між нами котерапевтичний контакт. Ми організуємо простір, розміщуємо в чаті адміністративний контракт, можливі правила групи, які будемо разом узгоджувати вже в груповому процесі. 

На стадії формування групи ми організуємо індивідуальні зустрічі знайомства. 

Попередньо знайомлячись з учасниками, ми досліджуємо їх потреби, запити та можливі контракти на групу. Що дає можливість нам та учасникам свідомо визначитись щодо участі в групі та відчути, як нам бути разом. 

Таке попереднє знайомство допомагає в більш комфортних умовах сформувати для себе Імаго групи. Адже коли з’являються в zoom незнайомі віконечка, учасники бачать ведучих, з якими вони вже знайомі. А там де вже є контакт  відчувається безпека та туди хочеться йти. 

З самого початку групи ми будуємо разом з учасниками близькі терапевтичні стосунки. Робимо це поступово, використовуючи налаштованості на їх ритми, на стадію розвитку, на стосункові потреби. Разом формуємо правила групи, вчимося розуміти один одного. Емоційно грамотно розділяти та висловлювати почуття. Учасники в груповому процесі відповідно своїх потреб формують правила та норми групи, таким чином створюючи безпечний стосунковий простір.

Практичні методи та техніки інтегративної психотерапії у груповій роботі

В нашій груповій роботі ми не готуємо заздалегідь теоретичного наповнення. Теорія з’являється вже у груповому процесі  в контексті особистих та стосункових потреб. Дотримуючись принципу Інтегративної Психотерапії “я нічого не знаю про досвід клієнта”, ми самі готуємось бути з тим, що з’явиться у нашому контакті з учасниками. Саме можливість відпускати наші “знання про клієнта” допомагає зустрічатись кожного разу в контакті  “тут і зараз”. Прислухатися до себе, відчувати, усвідомлювати себе в процесі та контакті. 

Тут на нашу думку також є важлива частина нашої котерапевтичної діяльності. Ми працюємо собою, і завдяки нашому стосунковому процесу є можливість створювати більш прозорий та контактний простір для учасників.

 Готуючи терапевтичний простір перед  груповою роботою ми приділяємо час собі, саме нашому контакту, проводячи дебрифінг. Це дає можливість зустрічатися в контакті один з одним, досліджувати та помічати свої стани. Помічати свої перенесення та афекти, які народжуються в контакті. Вербалізовуючи свої перенесення/контрперенесення ми вивільняємо наш стосунковий простір від афектів, сценарних фіксацій, інтроектів, незадоволених потреб. Такі приготування допомагають нам бути налаштованими та залученими один на одного в процесі всієї групи.

Через попереднє опрацювання   звільняти місце для процесів групи.  У взаємодії  на  соціальному та психологічному рівнях, злагоджено орієнтуватися в роботі з учасниками. Впливати  стосунковим контактом на учасників, водночас даючи дозволи  для проявлення  та сприяючи розвитку групової динаміки. По суті використовувати наш контакт, як дієвий терапевтичний інструмент групової роботи. 

Коли учасники групи  слухаючи один одного, прислухаючись до себе, помічають свої відчуття та почуття.  Розмірковують про те, як досвід та думки інших співвідносяться або контрастують з їхніми власними. В цей момент може з’являтися щось дуже знайоме та водночас народжуватися щось нове. Цей досвід унікально відрізняється від того, що кожен знав раніше. Народжується нове розуміння й усвідомлення, змінюються старі переконання та з’являється новий емоційний досвід у стосунковому контакті.

Коли учасники групи діляться своїми почуттями та сприйняттям  з іншими, у них з’являється можливість інтегрувати свої старі емоційні переживання в реальних стосунках. Це дуже особистий процес, який водночас стосується взаємин з іншими учасниками в тут і зараз. Таким чином, ми створюємо простір, який, здавалося б нікому не належить, але водночас належить кожному окремо і всім разом одночасно – творчий простір стосунків. 

Саме в процесі створення такого простору ми досліджуємо все, що з’являється в груповому контакті. Використовуючи  модель особистості  Я-у-стосунках Р.Ерскіна “Діамант” ми надаємо значення тілесним відчуттям, емоційним реакціям, внутрішні переживанням учасників.Таке дослідження поглиблює та допомагає в процесі усвідомлення. Завдяки методам Інтегративної Психотерапії налаштованості та залученості в процесі феноменологічного дослідження стає доступним  історичний контекст. З’являється можливість за контрактом дослідити переконання та рішення, що пов’язані з минулим досвідом. Працювати з фантазіями, як зі складовою частиною сценарної системи. 

Такий спосіб використання методів дослідження забезпечує ефективні властивості їх використання. За Р.Ерскіним це – “я нічого не знаю про досвід клієнта”, “важливо все”, “цікавість”, “відкриті запитання”.

Інколи  справді така робота може бути складною та непередбачуваною, але саме так у групі з’являється реальний особистий процес кожного, який стає груповим.

Переваги та виклики застосування інтегративної психотерапії з фокусом на стосунки у групах

Думаємо, що саме така робота  дає можливість для реальних змін через стосунки. Використання методів Інтегративної Психотерапії в роботі з груповими процесами посилює її ефективність. Така робота дає можливість дослідити себе у груповому процесі, зустрітися зі своєю особистою “неможливістю”, дослідити її. В міру сил та ресурсу усвідомити свій сценарний процес.  Інтегрувати минулий досвід в реальних стосунках. Відновити перерваний стосунковий контакт з минулого в новому груповому досвіді.

В такій роботі є місце  для усвідомлення, для проживання втрат, горювання, знайдення нових рішень та змін. 

Коли те, що ми робимо нам подобається, коли ми отримуємо від цього задоволення, це сприяє глибинній роботі на рівні прив’язаності. Коли є два ведучих котерапевта, це створює поле для різних видів перенесення. З’являється можливість для їх опрацювання та інтеграції.

Щодо викликів застосування Інтегративної Психотерапії з фокусом на стосунки у групах ми  розмірковуємо  більше в категоріях своєчасності та доречності групової роботи для конкретної людини, з огляду на її потреби та її стан. Для людини, якій важко регулювати свій емоційний стан, яка знаходиться на ранніх стадіях психологічного віку, яка демонструє риси та ознаки певного розладу, групова стосункова робота може бути серйозним викликом, як для неї, так і для групи в цілому. 

За умов перестимуляції, відсутності ресурсу та сил для контакту, робота в такій групі може бути виснажливою. Також робота з процесами  часто потребує від учасників готовності йти в стосунковий експеримент, розвивати  свою “толерантність до невизначеності”. А це  справді може бути непросто. Тому тут важливим буде враховувати запит та рівень усвідомленості людини. 

Для нас  запитання про переваги та недоліки роботи у  груповому форматі з використанням методів Інтегративної Психотерапії звучать  як  відкрите запрошення до дослідження  важливості поєднання індивідуальної та групової психотерапії. Викликом групова робота на нашу думку найчастіше стає саме за  відсутності такого поєднання. Перш за все ми думаємо тут про важливість опрацювання в індивідуальній роботі особистих процесів, що можуть з’являтися  в групі та на які, з об’єктивних причин, може не вистачати необхідного часу та простору. 

Поради щодо підготовки та проведення групових сесій з акцентом на стосунки.

На нашу думку, в роботі з групами процесу особливо важливим є принцип Р. Ерскіна “ я нічого не знаю про досвід клієнта”. Приступаючи до групової роботи, терапевт за Е. Берном “повинен стати новонародженим немовлям”. Звісно, потрібна всебічна підготовка до роботи, але в момент безпосереднього контакту важливо, щодо сприйняття досвіду клієнта, стати як “новонароджене немовля”.

  Людина більша і важливіша за те, що бачить і знає терапевт. Важливіша та більша за теорію, яку він використовує.

Також важливо кожному члену групи отримати простір. Завдання ведучих надати цей простір і відгукуватися на потреби учасників.

 Щодо психологічного лідерства — це мистецтво давати можливість комусь у певний момент прозвучати. Група — оркестр у якому диригент дає можливість комусь прозвучати соло. Це дає простір для розкриття особистісного ресурсу кожного члена і всієї групи.

Людині, яка яскраво проявляється в групі може бути складно знайти себе в групі. Для ведучого стоїть завдання допомогти їй навчитися, як бути в групі, зберігаючи контакт із собою та іншими.

Як основні можливі помилки ведучого групи можна відмітити наступне:

– намагатися вписати людину у свою психотерапевтичну теорію. Як результат — опір, розрив контакту.

– робити все правильно, але без налаштованості. Результат — розрив контакту, підтвердження сценарію клієнта.

У роботі з перенесенням та  контрперенесенням важливо надавати час, щоб несвідомий процес проявився. Назвати несвідомий процес, перш ніж він проявиться, може бути формою знецінення сили учасників. 

  Важливо використовувати різноманітні техніки з обережністю. Щоб вони слугували не для компенсації відсутності чогось у стосунках, а для їх поглиблення. Завдяки використанню методів Інтегративної Психотерапії техніки стають стосунковими інструментами, що знаходяться всередині терапевта. Це те, як ми торкаємось до учасників.

Рекомендації щодо професійного розвитку та підвищення кваліфікації у сфері інтегративної психотерапії.

Психотерапевтична робота це шлях змін. Для того, щоб якісно та ефективно працювати з груповими процесами, для ведучих груп важливо проходити шлях розвитку як особистого, так і професійного. Мати особисту терапію та досвід групової терапії як учасника. Підвищувати свою професійну кваліфікацію через навчання. Використовувати супервізійну підтримку, бути в професійній взаємодії з колегами. Особливе значення в цьому змісті має приналежність до професійної спільноти, де в контакті з іншими ми отримуємо можливість професійного зростання та розвитку.

Підсумок важливості фокусу на стосунках у груповій терапії.

Групова робота з погляду Інтегративної Психотерапії — це про стосунки. Близькі стосунки це те, що дуже цінно, потрібно та водночас те, що потребує сил та ресурсу. Коли багато всього відбувається, подекуди сама думка про близький контакт відчувається важкою.  Спілкування може справді ставати непростою роботою пов’язаною зі  збереження особистих меж. 

Водночас саме в стосунках можна отримувати підтримку, яку ми не в змозі дати самі собі. Якісний стосунковий контакт дає можливість зрозуміти та побачити нам себе самих, відчути свою силу в контакті з іншими, отримати новий стосунковий досвід.  

Ми  бачимо групову психотерапію, як процес побудови близьких терапевтичних стосунків в безпечних межах визначених контрактом. Спільне проходження групових процесів дає можливість учасникам  отримувати відображення свого досвіду, через почуття, думки переживання та історії інших. Впливати та відчувати свій вплив на ведучих та учасників групи в процесі групової роботи.

Методи та принципи Інтегративної Психотерапії, як насправді стосункові, можуть природно та органічно вплітатися у груповий процес, сприяючи формуванню якісного контакту, в якому лікують, зцілюють, навчають, підтримують саме стосунки.

Автори:

Обод Ольга Володимирівна, членкіня УСТА, trainee for CTA-P-ЄАТА, м.Харків, Україна. 

Гунчак Олександр Володимирович,член УСТА, trainee for CTA-P-EATA, м.Чернівці, Україна.