Сьогодні я хочу поговорити про важливу та універсальну тему – горювання. Це процес, який є невід’ємною частиною людського існування, адже всі ми рано чи пізно стикаємося з втратами.
Мій шлях у дослідженні горювання
Моє зацікавлення цією темою почалося після особистих втрат – після смерті батька шидко померла моя свекруха. Я почала помічати, що якийсь внутрішній процес захоплює мене повністю. Це було відчуття чогось більшого, сильнішого за мене – наче ріка, яка підхопила і несе за течією. Я відчувала, що в цьому є певні закономірності, цикли. На той час я жила у Великобританії, і, намагаючись розібратися у своїх переживаннях, почала шукати інформацію. Так я натрапила на курси з вивчення горювання (Grief work), які допомогли мені глибше зрозуміти цей процес.
Згодом я знайшла місце, де могла глибше дослідити цей процес, адже він мене справді захопив. Так я розпочала роботу в хоспісі.
Цей досвід став для мене надзвичайно цінним, а тема горювання викликала великий інтерес. Це були приблизно 2003–2005 роки, і на той час українською мовою майже не було доступної літератури з цього питання. Тому матеріали, які я привозила, перекладала та поширювала, користувалися великою популярністю.
Чому важливо вміти горювати?
Горювання – це універсальний процес, який стосується кожного. Ми всі впродовж життя неминуче стикаємося з втратами. Це може бути що завгодно: від, здавалося б, незначного – наприклад, зламаний акаунт у соцмережі, до глибоких і болючих втрат, як-от втрата близької людини. Ми можемо втратити домашнього улюбленця, здоров’я, стабільність, дружбу, матеріальні чи нематеріальні речі. Втрата може бути навіть невидимою для інших — наприклад, втрата надій, очікуваного майбутнього чи відчуття сенсу життя.
Кожна така ситуація вимагає від нас вміння горювати. Це критично важливо, адже існує певний психологічний патерн: люди, які з дитинства навчилися проживати втрати, надалі використовують цей досвід, щоб справлятися з викликами життя.
Очікувати, що можна жити, нічого не втрачаючи, – нереалістично. Тому вміння горювати – це, по суті, навичка дорослої людини. Воно дозволяє не просто існувати, а по-справжньому проживати життя, відчувати його смак і цінність.
Якщо людина не вміє горювати, вона може застрягнути в запереченні реальності або пригніченому стані. А отже, наше завдання – допомогти клієнту пройти цей шлях природно та зцілююче.
Дитячий досвід і горювання
Патерн, який формується в дитинстві чи підлітковому віці, визначає те, як ми переживаємо горе або як уникаємо його. Якщо в нас не було досвіду переживання втрат, це може стати серйозною проблемою.
Коли я проводжу навчання з теми горювання, я часто згадую про домашніх тварин у дитинстві, особливо хом’яків, оскільки вони живуть недовго, або папуг. Це чудовий природний спосіб навчитися горювати, прощатися та проводити ритуал поховання. Важливо, щоб діти змалку зрозуміли: немає нічого надзвичайно страшного в тому, що ми щось втрачаємо.
Цей процес починається приблизно з п’яти-семи років, коли ми прощаємося з нашими улюбленцями. У мене був папуга Гоша та його подруга Галя. Коли вони відлітали, було важливо попрощатися з ними. Те саме стосувалося морської свинки чи інших домашніх тварин. Для дитини критично важливо отримати ці навички переживання втрати.
Однак буває й так, що батьки потайки підміняють померлого хом’ячка чи пташку схожими, і діти щиро вірять, що їхній хом’ячок прожив 10 років, хоча зазвичай вони живуть значно менше. Такі ситуації, коли від дитини приховують реальність життя і смерті, часто призводять до того, що людина виростає непідготовленою до втрат і не вміє впоратися з ними.
Якщо батьки дають можливість дитині пережити це, проводять ритуал прощання, це формує здоровий патерн горювання. Якщо ж втрату приховують (підкладають нового хом’ячка замість померлого), дитина може вирости з відчуттям, що втрати не існує, а значить – не знатиме, як з нею справлятися в майбутньому.
Психологічна підтримка горюючого клієнта
Горювання – природний процес, але в деяких випадках він ускладнюється (наприклад, при раптовій смерті близької людини або при накопиченні втрат за короткий період). Тут важлива підтримка психолога.
У професійних психологічних спільнотах я часто бачу запитання: “Хто може працювати з горюванням? Допоможіть із горюючим клієнтом!”. Насправді в цьому немає нічого надзвичайного. Вважаю, що всі психологи мають знати, як працювати з клієнтом, який переживає втрату.
Саме тому ми приділяємо значну увагу цій темі на наших курсах, будь-то транзакційний аналіз чи інтегративна психотерапія з фокусом на стосунки. Хоча матеріал може різнитися, мета одна – допомогти клієнту впоратися з універсальним процесом горювання.
Часто люди запитують: “Навіщо горювати? Я не хочу – це надто боляче і страшно. Не хочу відпускати та визнавати втрату. Не хочу приймати таку реальність.” Але я пояснюю, що це необхідно. Біль, сльози, злість – весь спектр почуттів, притаманний активній фазі горювання, є одночасно процесом зцілення.
Якщо уникати цих почуттів, відкладати їх на “завтра” або заперечувати реальність (втрату молодості, енергії, нереалізованих мрій), ми житимемо ілюзорним життям. Справжнє життя починається тоді, коли ми можемо бути в контакті з реальністю та усвідомлювати свої втрати.
Важливо не лише інтелектуально, а й емоційно прийняти втрату. Можна раціонально визнати реальність, але емоційно не прожити її, “запакувавши” десь глибоко. Тому критично важливо мати внутрішню готовність і відпрацьований патерн горювання, адже втрати – це постійна частина життя.
Якщо ми не дозволяємо собі оплакувати втрати, ми не можемо сформуватися як особистість у теперішньому моменті. Проходження через турбулентні емоції – необхідна умова для оновлення та дорослішання.
Люди, які вміють входити в процес горювання та завершувати його, уникають ризику хронічного чи відтермінованого горювання – коли робота горя не відбулася вчасно.
Головна думка: горювання – це необхідна навичка для повноцінного і щасливого життя. Коли ми дозволяємо собі емоційно проживати всі почуття (злість, біль, печаль, образу, сподівання, торги), ми парадоксальним чином стаємо сильнішими. Інтенсивність горювання прямо пропорційна значущості втрати.
Роль психолога в цьому процесі передусім підтримуюча, адже горювання – це природний процес. Достатньо знати, як супроводжувати людину цим шляхом. У більшості випадків достатньо простого консультування.
Для ефективної роботи психологу необхідні знання. Найвідоміша модель – це модель Кюблер-Росс. Проте я надаю перевагу моделі Вільяма Вордена, яка застосовується як у консультуванні, так і в психотерапії.
Для ефективного консультування важливо:
- Активно слухати – клієнту потрібно висловлювати свої емоції без страху осуду.
- Допомагати прийняти реальність втрати – прожити всі стадії горювання.
- Відстежувати ускладнені форми горювання – хронічне горювання, відкладене горювання, заперечення втрати.
- Знати моделі горювання – модель Кюблер-Росс (п’ять стадій) або модель Вільяма Вордена, яка фокусується на завданнях горювання.
- Допомагати клієнту відновити сенс життя після втрати.
Бувають ситуації, коли людина переживає кілька втрат за короткий період – наприклад, втрачає кількох членів родини – і просто не має ресурсу для горювання. Особливо складними є випадки суїциду в родині. Існують певні фактори, які впливають на здатність людини природно відгорювати.
Для базового супроводу достатньо навичок консультування – активного слухання та розуміння універсального процесу горювання. Але пам’ятайте: ефективність вашої роботи з клієнтами значною мірою залежить від того, наскільки ви самі вмієте горювати. Ми не можемо провести клієнта тим шляхом, яким не пройшли самі.
Горювання як шлях до оновлення
Переживання горя не робить людину слабшою – навпаки, воно допомагає стати сильнішою. Відпустивши минуле, ми можемо йти вперед, оновлюватися, знаходити новий зміст життя. І саме в цьому полягає одна з головних задач психолога – підтримати клієнта на цьому шляху.
Тому горювання – це не просто біль і втрати. Це ще й зцілення, дорослішання, формування нового «я». І кожен із нас, як психолог, має вміти супроводжувати людей у цьому процесі.
Якщо вас зацікавила ця тема, я можу розповісти більше на навчанні з транзакційного аналізу чи інтегративної психотерапії, де детальніше розглядаємо психотерапію горювання. Коли людина з певних причин не може природно пройти процес горювання, ми застосовуємо додаткові інструменти для роботи з ускладненим або відкладеним горюванням.
Бажаю вам і вашим клієнтам знаходити ресурси для проживання втрат та відновлення!
Наталія Спенсер