Інтегративний підхід у психотерапії розладів і порушень харчової поведінки (РХП та ПХП): відновлення стосунків із тілом і їжею

Огляд проблеми РХП та ПХП

Розлади харчової поведінки (РХП) та порушення харчової поведінки (ПХП) – складні психопатологічні стани, що негативно впливають на фізичне здоров’я, емоційну регуляцію та міжособистісні стосунки людини. Сучасна практика психотерапії все частіше звертається до інтегративної психотерапії з фокусом на стосунках. Цей підхід базується на комбінації різних методів – когнітивно-поведінкових та тілесно-орієнтованих технік, роботи з раннім дитячим досвідом і технік емоційної регуляції. Завдяки акценту на встановленні глибокого терапевтичного контакту, метод дозволяє відновити внутрішній зв’язок клієнта із собою, своїм тілом і їжею, що є запорукою довготривалих позитивних змін.

За класифікаціями DSM-5 та МКХ-11 основними видами РХП є анорексія нервова, булімія нервова, компульсивне переїдання, синдром уникання/обмеження прийому їжі, синдром румінації, пікацизм та інші порушення, пов’язані з медичними станами. Крім того, сучасна практика обговорює стани, що не входять до стандартних класифікаторів: орторексія, бігорексія, веганорексія, діабулімія, потогонія, синдром нічної їжі, прегорексія, синдром споживання чистої їжі та інші. Ці стани супроводжуються як психологічними наслідками (хронічна тривожність, депресія, низька самооцінка, втрата контакту із собою), так і фізіологічними порушеннями (дефіцит поживних речовин, гормональні дисбаланси, порушення обміну речовин).

Значення інтегративного підходу в психотерапії РХП та ПХП

Інтегративна психотерапія з фокусом на стосунках дозволяє об’єднати різні методи роботи з клієнтом для досягнення оптимального терапевтичного ефекту. Цей підхід не обмежується лише корекцією харчової поведінки – він орієнтований на відновлення глибокого внутрішнього контакту, який часто порушений через ранній досвід та соціальний тиск. Філософські принципи інтегративної психотерапії наголошують на безумовній цінності кожної людини, організації досвіду на рівні тіла і свідомості, а також на тому, що будь-яка поведінка має свій контекст і сенс. Працюючи за цими принципами, терапевт створює безпечний простір, в якому клієнт може відновити контакт із собою та іншими.

РХП включають як клінічно виражені стани (анорексія, булімія, компульсивне переїдання), так і менш виражені порушення, які, проте, мають суттєві наслідки для психічного здоров’я (орторексія, бігорексія, веганорексія тощо). Основною характеристикою є розрив внутрішнього контакту: клієнти часто не усвідомлюють своїх емоцій, тілесних відчуттів, потреб, що призводить до деструктивних патернів у харчовій поведінці. Цей розрив може виникати через дитячий досвід, коли емоції та тілесні сигнали не отримували належного підтвердження, або через постійний соціальний тиск на досягнення «ідеального» образу.

Інтегративний підхід у терапії РХП та ПХП

Підхід, який поєднує когнітивно-поведінкові та тілесно-орієнтовані методи, роботу з раннім дитячим досвідом і техніки емоційної регуляції, дозволяє терапевту комплексно підійти до проблеми. Важливою складовою є робота з раннім дитячим досвідом. Часто основні переконання, що ведуть до РХП, формуються у дитинстві. Наприклад, дитина, яка отримувала реакції типу «Не перебільшуй» або «Ти повинна бути сильною», вчиться придушувати свої емоції, що пізніше проявляється у відключенні від тілесних сигналів і використанні контролю над харчуванням як способу уникнути емоційного болю.

Також важливим аспектом є інтегративна психотерапія з фокусом на стосунках. Базуючись на ідеї, що терапевтичний контакт є моделлю здорових міжособистісних стосунків, цей підхід дозволяє клієнту відновити як внутрішній контакт із собою, так і довіру до оточуючих. Терапевт грає важливу роль у процесі зцілення, допомагаючи клієнту зрозуміти, що його переживання мають значення, а його внутрішня цінність не залежить від зовнішніх стандартів.

Відновлення стосунків із тілом

Втрата контакту із власним тілом – одна з найважливіших проблем РХП. Клієнти ігнорують сигналізацію свого організму, сприймають тіло як об’єкт суворого контролю або навіть ненавидять його. Тілесно-орієнтована терапія, майндфулнес та дихальні техніки допомагають відновити цей контакт, навчаючи клієнтів сприймати кожне тілесне відчуття як важливий сигнал, який розкриває інформацію про внутрішній стан. Таким чином, відновлення стосунків із тілом сприяє покращенню емоційної регуляції та зменшенню деструктивних патернів харчової поведінки.

Відновлення стосунків із їжею

Їжа для клієнтів з РХП часто набуває символічного значення – вона може стати засобом компенсації емоційного дефіциту або способом самозаспокоєння. Розвиток «стосунків» з їжею зазвичай супроводжується ритуалами, такими як суворий контроль порцій або визначення чітких часових рамок прийому їжі. Інтегративна психотерапія допомагає дослідити ці патерни через призму внутрішніх переконань, навчає клієнтів розрізняти фізіологічний голод від емоційного і сприяє формуванню здорових стосунків з їжею. Робота з терапевтом, яка базується на безумовному прийнятті, дозволяє клієнту поступово змінити негативний внутрішній діалог і відновити гармонійне сприйняття харчування.

Практичні рекомендації для терапевтів

Для досягнення успішного терапевтичного результату в роботі з РХП та ПХП фахівцям рекомендується:

• Індивідуалізація підходу. Ретельна оцінка життєвого досвіду клієнта, включаючи роботу з раннім дитячим досвідом, дозволяє виявити джерела дисфункційних переконань та патернів поведінки.
• Комбінування методик. Використання когнітивно-поведінкових та тілесно-орієнтованих методів, які поєднуються з техніками емоційної регуляції та роботою з дитячим досвідом створює комплексний підхід, який враховує як свідомі, так і несвідомі аспекти проблеми.
• Фокус на терапевтичному контакті. Інтегративна психотерапія з фокусом на стосунках дозволяє побудувати довірливий альянс, що є критично важливим для відновлення внутрішнього контакту клієнта. Створення безпечного простору сприяє відкритості та зниженню опору до змін.
• Регулярне моніторинг прогресу. Систематична оцінка змін у емоційній регуляції, тілесних відчуттях та стосунках з їжею дозволяє коригувати терапевтичний процес відповідно до індивідуальних потреб клієнта.

Висновки

Інтегративна психотерапія є ефективним інструментом для роботи з розладами та порушеннями харчової поведінки. Завдяки поєднанню когнітивно-поведінкових методів, тілесно-орієнтованих технік, роботи з раннім дитячим досвідом та акценту на встановленні терапевтичного контакту, цей підхід дозволяє не лише коригувати деструктивні патерни, а й відновлювати глибокий внутрішній зв’язок із собою. Відновлення стосунків із тілом і їжею є критично важливим етапом, що сприяє підвищенню якості психотерапії РХП та ПХП.

Фахівцям, зацікавленим у подальшому вивченні інтегративної психотерапії з фокусом на стосунках, рекомендується впроваджувати цей підхід у практику. Він дозволяє створити безпечний простір для роботи з емоціями, відновити внутрішній контакт та сприяти формуванню нових, здорових моделей міжособистісних стосунків. Таким чином, інтегративний підхід стає потужним інструментом, що забезпечує довготривалий позитивний ефект і сприяє гармонійному відновленню контакту з тілом та їжею.

авторка статті:

Тетяна Лонська
магістриня психології, trainee for CTA-P (кандидатка в транзакційні аналітики), консультантка з психології харчової поведінки,
членкиня НПА, УСТА та ЄАТА, Національної асоціації лікарів та психологів РХП: терапія та превенція