Поняття переносу запропонував нам З.Фрейд, щоб описати певний процес у стосунках клієнта та терапевта.
Перенос – це коли одна людина свої почуття та потреби, що виникли з важливою людиною, спрямовує на іншу людину.
Наприклад, коли у начальника погляд дуже схожий на погляд вашого батька, коли він сердився. І свідомо ви розумієте, що то інша людина. Але в той же час реагуєте тривогою і відчуттям провини, шукаєте схвалення.
Підходи до переносу поділяються на 3 категорії:
- Ігнорування чи конфронтація переносу
Деякі психологи вважають за краще не давати можливості переносу розвернутися. У такому разі терапевт може або продовжувати роботу, не даючи клієнту сформувати повноцінний перенос. Або можлива пряма конфронтація переносу. Терапевт каже: “Ви переносите на мене почуття до вашої матері, але я – не вона. Повернімося до того, що відбувається зараз». Іноді такий підхід виправданий.
- Аналіз переносу
У такому разі терапевт дає клієнту можливість спроектувати почуття до первинної фігури (напр., матері) на себе і займає позицію спостерігача. Терапевт не бере участь у переносі та не заважає йому. Він дає інтерпретації того, як це могло бути сформовано у стосунках із первинною фігурою. І піддає процес переносу детальному аналізу. Це набагато глибша робота, націлена на те, щоб клієнт усвідомив ті перші потреби у стосунках. Терапевт не входить у перенос, а спостерігає за ним.
- Включення у перенос
Психотерапевти, які працюють у стосункових підходах вважають за краще давати можливість переносу розгорнутися. Вони дозволяють клієнту впливати на себе через цей перенос, аналізувати його і що важливо – відгукуються ті потреби, які клієнт переносить на терапевта. Адже по суті терапевт теж є батьківською фігурою для Внутрішньої Дитини клієнта і цілком може відгукуватися на потреби. Це дуже ефективно, якщо терапевт навчений необхідним методам безпечної роботи у переносі. Зверніть увагу – не З переносом, а В переносі.
Що таке негативний перенос?
Негативний перенос в психотерапії виникає, коли клієнт проектує свої негативні чи конфліктні почуття, які виникли в минулому, на терапевта. Це може бути пов’язано з ранніми взаємодіями в сім’ї, минулими травмами чи невирішеними емоційними конфліктами.
Ознаки негативного переносу в психотерапії:
- Опір клієнта до співпраці з терапевтом або відмову від розкриття інформації
- Агресивна або ворожа поведінка, спрямована на терапевта
- Почуття розчарування стосовно терапевта
- Створення сценаріїв – клієнт може проектувати певні сценарії чи образи на терапевта, що відображають його минулий досвід
- Систематична уникаюча поведінка
- Ідентифікація терапевта з негативними фігурами
Негативний перенос – особливо важкий. Ми розуміємо, що клієнт на нас активно прямо спрямовує свою злість, агресію. Він може кричати, може відчувати різні такі важкі почуття. Ці почуття можуть бути важко переносимі для нас.
Фактично, така ситуація, коли клієнт афективно дуже заряджений – він кричить, злиться, плаче. Або ж клієнт демонстративно може йти, наприклад, у себе, – ніби як є на сесії, але його ніби немає.
Важливо розуміти, що це робота з несвідомим. І, на мій погляд, ми психотерапевти, тому і називаємось психотерапевтами, сідаємо в це крісло для того, щоб працювати на несвідомому рівні. Якби людина не мала чого проектувати, не було б цих фіксацій, внутрішніх конфліктів, то ми б їй були не потрібні.
Коли йде негативний перенос, що робити?
Дуже важливо залишатися у контакті. Важливо не намагатися ігнорувати негативний перенос, не пробувати аналізувати його, не йти одразу в аналіз. Тому що це сприйматиметься як порушення контакту. Нам важливо залишатися в контакті, у стосунках.
Як залишатися в контакті, у стосунках у всіх випадках, коли це не дуже просто? В інтегративній психотерапії існує техніка роботи з негативним переносом. Вона включає три кроки і дозволяє сформувати фундамент для роботи. Робота з переносом сприяє розвитку більш здорових моделей стосунків у клієнта.
Робота з переносом є тривалим і складним процесом, але вона може бути надзвичайно корисною для розуміння глибинних емоційних конфліктів і сприяння психологічному зростанню. Це вимагає від психолога, психотерапевта глибоких знань, терпіння та постійної рефлексії.
Наталія Єгонська-Спенсер, психотерапевтка, тренерка та супервізорка міжнародних реєстрів психотерапевтів ITAA та IIPA, керівник та засновник Інституту Транзакційного аналізу та Інтегративної психотерапії.